«Ти нixтo! Нічoго у житті нe досяг! Не машину, а кopито купив! Скільки я житиму у цьому cмiтникy? Немає на це більше моїх сил!»

Недавно до нас у дім підселився один хлопець. Живе на поверх вище нас, особливо ми про нього нічого не знаємо, бо він не хоче з кимось тут заводити дружбу. Але одна з наших сусідок, ще той Шерлок Холмс, швидко дізналась, що він працює вдома програмістом і звати його Олесь.

Хоч хлопець він досить привабливий, та ніхто ще його з дівчатами не бачив. Тому наша сусідка вирішила помогти йому, говорила, що одружуватися потрібно, у неї чимало гарних господинь для нього є.

А він її у відповідь: «От тільки зустріну МОЮ господиню, то відразу й заміж її покличу!»

Почалось все з гомону бабусь під вікном про те, що Олесь для когось букети великі купує, а потім одна з них помітила його у кафе з дівчиною, то не могла припинити розповідати, яка та красива й фігуриста, справжня модель. Потім вони й жити разом почали, та такі двоє щасливі ходили, що несамохіть всі починали їм заздрити. У якийсь момент вони пропали на кілька тижнів, а потім їх зустріли загорілими, красивими й двоє з обруучками на безіменних пальцях.

А потім наш головний детектив розповів нам, що вони вже й розписатися встигли та такими загорілими повернулися з медового місяця на якихось островах. А потім ми й не помітили, як в Аліни, так звали його дружину, животик з’явився, а після цього вони вже в трьох гуляли парком та гралися на дитячому майданчику. От лише у трьох їх побачити було рідкістю, зазвичай батько сам з сином гуляв. Молода мама поки не звиклась зі своїм новим статусом.

– Втомлюється постійно з ним возитися, поки я працюю, тому я і гуляю, мені корисно і дружина відпочине! – голосно розповідав наш Олесь, щоб всі лише припинили на нього так дивитися.

Бабусі не припиняли шепотітися про те, як шкода бідного Олеся, який потрапив у тенета цієї жінки, й вона тепер на його шиї зручно влаштувалась.

Пройшло не багато часу з тих розмов, як всі ми раптово стали свідком скандальної сцени у їхній родині. Молода дружина тікала від чоловіка та дитини та кричала: «Ти ніхто! Нічого у житті не досяг! Не машину, а корито купив! Скільки я житиму у цьому смітнику? Немає на це більше моїх сил!» Чоловік лише намагався заспокоїти сина, який плакав, почувши крик матері.

Баби відразу почали підтримувати молодого самотнього батька, але він лише рукою махнув.

– Ти тільки глянь яка! І ще до нашого Олеся, як звір кричить!

Наступні два дні ні Олеся, ні його сина ніхто не бачив, лише під вечір вони звично вийшли прогулятися. Син радісний, а от батько, мов постарів за останні дні на кілька років, сам не свій став.

– Ти це… не сумуй… Вона ще молода, скоро опам’ятається і вернеться. Давай я за сином твоїм подивлюсь, а ти у магазин сходи, свої справи зроби. Нічого тобі цілими днями з дитиною бути, маєш же і життя вам забезпечувати, – говорила сусідка.

– Та не повернеться вона. Покинула мене, – почав Олесь. – Я ж думав, що у нас на все життя, що я нікого більше так не покохаю, як її. У мене й сумнівів найменших не було, що щось не так піде. А тут син народився... Вона ніяких почуттів до нього не мала… Я не наполягав, лікарі казали, що може це депресія після пологів, чекав, сам все робив, а вона лише критикувала мене… Дійшло до того, що почала з мене нову квартиру та машину вимагати. Я їй пояснював, що у мене ще на цю іпотеку не закрита, трохи тут побудемо, а вже далі й щось краще вигадаємо. Та й куди нам зараз такі витрати, коли я лише за дитиною дивлюсь і вдома все роблю, заробляю, аби хоч на продукти вистачило. Вона сказала, що так жити не готова і покинула.

Минуло три роки. Жінка до них повернулась. Чоловік став чудовим батьком, але нам всім домом його шкода, такий добрий і порядний, а закохався в отаке «сміття»…