Бабуся не захотіла дати мені цукерку, і я тримала на неї 0бразу все життя!

Коли я була маленькою, то багато чого у житті не розуміла і свою улюблену бабусю також. Довгий час вона була для мене справжнім ідолом, я готова була всіх проміняти на неї. Я, не думаючи, ділилась із нею всіма секретами, мріями та розповідями про друзів та хлопчиків, які мені подобалися. Щоразу, коли вона йшла, я довго плакала і не могла з цим змиритися. Вона була найдорожчою мені людиною.

Одного разу сталось те, що ледь все не зруйнувало. Бабуся якось образила маму і батьки з нею сильно посварилися. Після цього вона перестала приїздити до нас у гості, коли я питала про неї у батьків, то вони мовчали. Я хотіла написати їй листи, але мама сказала, що не потрібно цього робити. Тепер навіть на день народження вона припинила надсилати мені подарунки та смаколики.

І ось одного разу трапилось дещо неочікуване. На той момент з тих подій минуло вже два роки. Ми з батьками відправилися на святкування день народження до дядька і там була бабуся. Я довго її не бачила, тому дивилась як на ангела, що раптово з’явився, а от вона… Я досі не можу зрозуміти, чому вона так вчинила, адже батьки ніколи й слова поганого про неї не говорили, я все ще її любила і з радістю б обіймала та цілувала. Але вона не підійшла до мене…

Замість того, щоб підійти до мене, вона відправилась до мого двоюрідного брата, обіймала його, цілувала, дарувала цукерки, а я просто дивилась. Бабуся не поцілувала мене і не подарувала цукерки. У той день я багато плакала, мама втішала мене, давала різні цукерки, але ні одна з них мені не була потрібен, бо вони були не від бабусі. Після цього батьки з бабусею посварилися ще більше.

Після цього я ще кілька разів бачила бабусю на сімейних святкуваннях, але ми ніколи не віталися. Я все ще ображена на неї за той вчинок і не знаю, чи колись зможу це відпустити…