ЖИТТЯ

“Ти вже багато років живеш в столиці та маєш своє житло. Пора вже й братові допомогти влаштувати своє життя.” Як рідні батьки можуть таке вимагати у дочки, якій свого часу відмовили в підтримці?

Родичів не обирають, але не потрібно дозволяти їм сідати собі на шию. Такої ж думки й моя подруга Каріна. Їй уже більш як 40 років, але виглядає вона на 25. Вона красива, доглянута та впевнена в собі жінка. Все це не просто так.

У подруги дуже складна доля, але всі труднощі вона завжди вирішувала самотужки. Дитинство маленької Каріни було, як у всіх. Батьки з дитинства загартовувати її до праці, тому коли в 15 років у неї з’явився молодший брат Микола, вона стала першою помічницею мами не тільки по господарству, але і в догляді за дитиною.

Після закінчення школи дівчина мала намір вступати до столичного ВУЗу, але батьки не дозволили своїй справжній няньці їхати з дому. У Каріни не було вибору. Прийшлося навчатися у місцевому коледжі. Добре, що тут була саме та спеціальність, на яку вона планувала вступати до Києва. Оскільки в школі вона навчалася добре, то і в коледж потрапила на бюджетне місце та регулярно отримувала стипендію.

Реклама

У Каріни взагалі не було кавалерів, оскільки весь вільний час вона дивилася за братом. Одразу ж після закінчення коледжу дівчина влаштувалася на роботу і познайомилася з цікавим молодим чоловіком. Вони працювали разом.

Це було перше Карінине кохання. Вона пилинки збувала зі свого кавалера. Їй так набридло життя з батьками, що вона навіть не роздумувала, коли її Андрій позвав заміж. Молодята мали спільні плани переїзду до столиці, тому довго не затягували з цим питанням.

Батьки дівчини, звичайно, були проти, оскільки не хотіли втрачали помічницю в домашніх справах. Але вони розуміли, що мають відпустити дочку з чоловіком.

На жаль, подружнє життя Каріни складалося не дуже добре. Доки жінка працювала і приносила гроші в дім, вона була дуже потрібна, а коли вона пішла в декрет, народила сина, то чоловік порахував, що йому не вигідно було утримувати таку велику сім’ю. Одного дня він просто зібрав речі й пішов, залишивши молоду жінку з дитиною напризволяще.

Дівчина відразу ж звернулася по допомогу до своїх батьків, але вони відмовили їй, адже у них і так є про кого піклуватись. Добре, що у Каріни була рідна тітка у Києві, яка дуже любила свою племінницю. Вона і дала прихисток молодій мамі з немовлям на руках.

Каріна з дитинства привчена до роботи, тому доки тітка Тамара була на роботі, її квартира була вимита і натерта до блиску. На плиті завжди чекала смачна вечеря. Каріна була хорошим спеціалістом, тому на роботі, де вона працювала до декрету, погодилися дати їй невеликий підробіток у віддаленому режимі.

Коли синові виповнилося 2 роки, Каріна влаштувала його в дитсадок, а сама повноцінно вийшла на роботу. За старанну роботу через рік жінка отримала підвищення. Більшу частину грошей вона відкладала, на перший внесок кредиту на власну квартиру.

З батьками Каріна спілкувалася тільки телефоном, адже не мала можливості їздити до них часто з маленькою дитиною. Вони бачили онука, тільки коли тітка Тамара приїздила на свята до них у гості на власному авто. Але на першому місці у них був їхній любий синочок.

З часом Каріна втілила свою мрію про власне житло. Виплата кредиту просувалася не дуже швидко, адже за столичними мірками у неї була не така вже й велика зарплатня. Син підростав, потрібно було вже думати про його навчання після школи. Не зважаючи на кредит, який ще був невиплачений, жінка почала робити заощадження для синового вступу до ВУЗу.

Одного дня до Каріни зателефонувала мати. Вона почала здалеку. Спочатку розповіла про їхнє з батьком здоров’я. Останнім часом воно вже почало зраджувати. Потім вона повідомила, що вони мають намір взяти іпотеку для купівлі квартири для брата Миколи. Оскільки у свої 29 років він ще ніде не працював, а тільки сидів за своїми “стрілялками” на комп’ютері, тому і заощаджень не має ніяких. Батьки вимагали, щоб Каріна допомогла братові з першим внеском.

Жінка не витримала і розказала матері все, що про них думає. Що вони виховують ледащо, і що нехай би її любий братик ішов на роботу та самостійно заробив на квартиру. Каріні у свій час було відмовлено в допомозі. Чому ж тепер вона має комусь допомагати? Тим більше, що свій кредит вона теж ще не виплатила. На це мати їй сказала, що нехай Миколка сам вирішує, коли йому йти працювати.

Батьки образились на Каріну і вже декілька років з нею не спілкуються. Чи дійсно дочка повинна була послухати матір? Чи вона все-таки права, відмовивши братові в допомозі?

Реклама

Також цiкаво:

Close