– Ти зовсім як моя колишня. І скандал на рівному місці влаштувала щойно, як вона. – заявив мені чоловік

Я часто ходжу до салону краси. Роблю нарощування вій, пудрові брови, губи, кератин для волосся. Іноді зачіску роблю, а іноді й макіяж. Та коли цього разу я повернулася з салону краси, то реакція чоловіка мене неприємно вразила.

Річ у тому, що в мій чоловік уже був одружений. З колишньою він розійшовся буквально за декілька місяців до знайомства зі мною. Вони прожили в шлюбі лише два роки, та розлучення було складним – через поділ спільного майна. Дітей у них не було, тож з колишньою дружиною він ніяк не спілкується.

Коли ми познайомилися та почали зустрічатися чоловік часто наголошував, що я зовсім не схожа на його колишню дружину: ні характером, ні зовнішністю. І справді, я блакитноока блондинка, вона ж смугла брюнетка з карими очима. Чоловік говорив, що колишня дружина була дуже запальною та скандальною жінкою, я ж – покладиста та спокійна. Проте після декількох таких спроб порівняння я твердо сказала тоді ще майбутньому чоловікові, що не хочу чути ні слова про його колишню. Я, звичайно, рада, що краща за неї, на думку мого коханого, та у стосунках є тільки двоє, і третьому там не місце, особливо колишнім. З того разу мій чоловік ні разу при мені не пригадував свою першу дружину, навіть не натякав ніколи ні на що.

Та цього разу, коли я повернулася з салону краси, чоловік ледь не з порогу простягнув мені фото своєї колишньої дружини. Я довго не розуміла, навіщо.

– Ось, дивись!

– Нащо воно мені? Ще колишню твою я не розглядала.

– Я прошу тебе подивитися на її фото уважно та запам’ятати те, що ти побачиш!

– З якого це дива? І, взагалі, звідки в тебе її фотографія?

– Так, залишив одну.

– Навіщо? Любуєшся нею у вільний час чи що?

– Ні, не для цього. Тож подивись на неї уважно.

– Сказала ж, не буду я «милуватися» твоєю колишньою!

– Тоді я фото сюди покладу.

– У наш весільний альбом? Зовсім з глузду з’їхав?

– Ні-ні. То не для того, ти ж зовсім не розумієш. Просто подивись на неї.

Я спересердя вирвала фото в нього з рук. Почала роздивлятися жінку, зображену на знімку:

– І що тут такого особливого? Он штучне все: й очі, й губи, й макіяж. Сучасна лялька. Може, комусь і гарна, та по вулицях зараз тільки такі й ходять.

Треба зауважити, що колишня мого чоловіка й справді мала дуже гарну зовнішність, можна сказати, модельну, і видно, що вона була досить сучасною жінкою.

– А тепер йди до дзеркала й подивися, що в салоні зробили з тобою!

Я спочатку віднікувалася, а потім все ж таки пішла поглянути на себе. Усе було гаразд, навіть мій новий макіяж не розмазався.

– Тепер бачиш? Штучні вії, губи, брови, навіть волосся. А макіяж який, сучасний.

– Що хочеш сказати, що я схожа на твою колишню?

– Так, я в коридорі навіть переплутав, думав, що ненароком у минуле повернувся.

– У нас різний колір волосся, шкіри та очей.

– А при темному освітленні – вилита вона!

– Та що ти таке кажеш! Подивись сам: вона смугла брюнетка, очі в неї карі, а брови взагалі як вугілля кольором! А я – блондинка. Так ще й очі в мене блакитні. А шкіра в мене молочно-біла. Ми зовсім не схожі ні на краплиночку.

– Тоді ще раз подивися уважно. Сама сказала тільки що: штучні вії, губи, брови…

– Та не може бути… А макіяж у неї який, поглянь, зовсім не як у мене. Я робила натуральний, а вона на розмальовану ляльку схожа!

– Ти зовсім як моя колишня. І скандал на рівному місці влаштувала щойно, як вона. – заявив мені чоловік.

– Так?

– Так! Скільки разів тобі говорити: ти прекрасна й без цього. А макіяж тобі взагалі не потрібен! Я тебе покохав явно не тоді, коли ти собі такий макіяж робила. Взагалі, чого це ти вирішила так нафарбуватися? Тобі набагато краще без усього цього. Це я тобі не як просто закоханий говорю, а як звичайний чоловік! Тож я піду в іншу кімнату й заспокоюся краще.

Чоловік пішов, а я ще довго роздивлялася фотографію його колишньої й порівнювала кожну рису обличчя.