Чоловік Інни забезпечував свою матір. А його дружина, живучи з ним, не могла дозволити купити маленькому Матвійчику зимових чобітків

Інна з Василем були сім’єю, яку не можна було назвати забезпеченою. Звісно ж, крутилися вони, як білка у колесі. Працювали обоє, тільки от заробітна плата у них була невеличка. А вони ще й синочка маленького виховували, Матвійчика. Лише п’ять років йому було. Звичайно, майже кожен знає, що у наш час на утримання маленької дитини потрібні великі кошти. Та й жити за щось потрібно, і комунальні послуги оплачувати.

Та чоловік Інни вирішив іще й своїй матері допомагати. Дружина гнівалася – самі ледве кінці з кінцями зводять, від зарплати до зарплати копійки рахують, а то ще й свекрусі гроші потрібно давати.

Валентина Леонідівна була здоровою та статною жінкою. Могла б і сама собі знайти якийсь заробіток. Але цього робити вона не хотіла. Нехай краще син з невісткою допомагають, бо вирішила жінка пожити у своє задоволення.

Скільки разів просила Інна свекруху посидіти з Матвієм. Але та лише відмовлялася: то тиск підвищився у неї раптово, то голова болить, то стомилася дуже.

А нещодавно гайнула Валентина Леонідівна на відпочинок до Карпат. Коштував такий курорт недешево. Інна взагалі про це спочатку нічого не знала. Дізналася лише тоді, коли свекруха зателефонувала і повідомила, що Інна має її котика годувати та раз у тиждень поливати кімнатні рослини.

Інна була шокована. Доведеться їй з одного кінця міста їздити у другий, допоки  свекруха відпочиватиме.

Та й взагалі помітила Інна, що останнім часом свекруха почала розкошувати. То в неї сумка шкіряна нова, то сукні дорогі, то золоті сережки. Звідки у матері її чоловіка такі кошти? Тим паче, що Василь майже щоденно скаржився: його бідна мама не може навіть самостійно комунальні послуги оплачувати, немає за що.

«Невже собі якогось кавалера знайшла заможного?» – думала Інна: – «Можливо, він її і забезпечує?»

А потім Інні стало відомо, що чоловік має додатковий заробіток. Він, виявилося, ремонтував зламані смартфони. Дізналася це Інна зовсім випадково: сусідка питала, чи зробив Василь її телефон, який вона до нього у ремонт здала.

– Василю! А куди ж ти ті гроші витрачаєш, які додатково заробляєш? – запитала дружина.

– Куди потрібно – туди й діваю. Це моя особиста справа. Це мої гроші, врешті-решт! – відрізав чоловік.

– Тепер я розумію, чому Валентина Леонідівна розкошує і на курорт поїхала. Ти їй гроші віддаєш?

– А це вже не твоя справа!

– Як не моя? У Матвійчика чобітки зимові зносилися. Потрібно нові купити. А у нас нема за що. Зате мати твоя на курортах відпочиває.

– Я допомагав їй. Та й буду забезпечувати свою маму.

Тоді Інна послала Василя з його грошима подалі. Якщо так любить свою маму – то нехай з нею і живе. Як ви вважаєте, чи правильно Інна вчинила?