У 48 років моя мама стала нареченою, попри своїх чотирьох дітей!

Я часто чую від жінок з дітьми, що вони нікому непотрібні, і я завжди з ними сперечаються, бо вони сильно помиляються. І у приклад завжди наводжу свою маму, яка виховувала чотирьох дітей і все одно стала нареченою!

Моїй мамі було 35 років, коли народилась я, її найстарша дитина. Наступного разу вона народила у 41 рік, і це була трійня! З чотирма дітьми вона возилась абсолютно сама, бо не хотіла запрягати тата та вплутувати його у вирішення якихось побутових справ. Пам’ятаю, коли мама вдруге завагітніла, то вона часто плакала та сварилась з татом, а все через те, що лікарі переконували її у тому, що їй не можна народжувати й краще зробити аборт. Тато теж наполягав на цьому, але мама нікого слухати не хотіла, тому незабаром на світ з‘явилось троє прекрасних діток, які стали причиною для постійних суперечок між мамою і татом, а потім він не витримав й провернув дещо жахливе.

На той момент ми жили у двокімнатній квартирі, й це було дуже складно. Тоді наш тато запропонував продати цю квартиру й купити трикімнатну, мов у нього є трохи відкладених грошей. Мама не могла повірити своєму щастю й з радістю погодилась. Але тільки вона підписала згоду на продаж нашої квартири, як ми опинилися на вулиці, а тато з грошима зник.

Мама намагалась повернути нашу квартиру через суд, або хоча б вибити гроші за аліменти у батька, але нічого не вдавалось. Тато щасливо жив з новою жінкою на наші гроші, і ні про що не турбувався, а мама мусила тягнути чотирьох дітей на собі, залишившись без нічого.

На щастя, мамині батьки змилувалися над нею й віддали їй свою однокімнатну квартиру, а самі перебралися на дачу. Жити на такій малій площі п‘ятьом людям було справжньою каторгою, але у нас не було вибору. На щастя, мама почала приходити в себе, сталось це відразу після того, як вона знову почала ходити на роботу, а молодші братики пішли у дитячий садок. Мені було шкода маму, бо постійний догляд за дітьми та спроби працювати, коли ми спимо, щоб дати нам все найкраще, постаріли її, як мінімум на 10 років, і тепер вона була схожа на нашу бабусю, а не маму.

Мама довгий час надіялась, що батько, чи його родина хоч якось нам допомагатимуть, але вони вирішили про нас забути, як про поганий спогад.

Мама ніколи не намагалась знайти собі чоловіка чи нам батька. Вона буда впевнена, що жодний нормальний не захоче брати її з чотирма дітьми, але все обернулось зовсім інакше. Доля вважала, що вона заслуговувала жіночого щастя, і вона таки його отримала.

Того літнього дня я з мамою та братиками звично гуляла парком. Мама була втомлена після чергової нічної зміни, тому присіла на лавочку, тоді до неї неочікувано підійшов незнайомець.

⁃ Можна запитати, що могло статися у такої прекрасної жінки, що змусило її очі потускніти? – запитав він.

⁃ Ви познущатися прийшли? – відповіла мама запитанням, окинувши поглядом нас чотирьох.

⁃ Ох, зовсім ні, я хотів би познайомитися з вами, якщо ви вільна, звісно?

⁃ Чоловіка у мене немає, проте є троє синів та донька і прямо зараз ці малі негідники вирішили влаштувати бійку у пісочниці! – сказала мама і пішла до трійнят, щоб втихомирити їх.

Спроби познайомитися з мамою цей незнайомець не полишав. Щовихідних ми зустрічалися на тому ж місці, й він знову пробував. Згодом маму почало це смішити, й вона погодилась зустрітися з ним.

Три місяці вони ходили на побачення й проводили час з нами, як справжні батьки, а потім повідомили про своє одруження.

З вітчимом нам всім дуже пощастило. Ні, він не мільярдер, проте він чудова людина, яка щиро любить маму і була готова до труднощів у вигляді чотирьох дітей заради свого кохання.

Він став справжнім маминим помічником. Завжди допомагав втихомирити братиків, готував їсти, коли у мами не було сил й відвозив нас на відпочинок. Мама мала перед сном вільну годинку на себе, поки він читав нам казку і вкладав спати.

Я можу щиро сказати, що усім нам пощастило, особливо моїй мамі, тому любі жінки з дітьми не поспішайте з висновками. Ваша доля обов‘язково вас знайде!