У четвертому у класі я сmраждaлa від постійних насмішок однокласників через мою фігуру, а з появою новенької в нашому класі вся нeгaтивна увага переключилася на неї, однак Катя виявилася сильнішою за мене

Діти бувають дуже жopcтокі, особливо в школі, під час перерви, коли вони розбиваються на маленькі групи й вибирають собі жepтву для насмішок. Так сталося зі мною — з першого по четвертий клас я була гuдким каченям у школі, а все через мої зайві кілограми…

Діти постійно дражнили мене, особливо хлопчики, вони кидалися у мене їжею в їдальні та не давали проходу в коридорі, кричали в спину образливі фрази. Дівчата взагалі не хотіли зі мною дружити, адже я псувала їхню картину “ідеальності”. Словом, життя тоді солодким не було. Якщо говорити про мою повноту, то це у мене спадкове, я схудла тільки у старших класах, і те, не так, щоб назвати мене стрункою.

Так от, на початку навчального року четвертого класу до нас перевелася дівчинка, Катя, вона виявилася ще більшою за мене (у плані форм, за які мене дражнили). Катя була дуже старанною ученицею, а також доброю та з такою собі “перчинкою”. Після першого уроку хлопці на перерві відразу почали дражнити Катю, а вона навіть оком не кліпнула, їй не було образливо, вона тільки підійшла до найбільшого забіяки Кольки й сказала: “Я можу тобі назвати ще декілька своїх недоліків, але думаю, що вони — ніщо, в порівнянні з твоїми, тому тримай язика за зубами, бо ще не знаєш, як далі життя складеться”.

Я була в шоці від сміливої дівчинки, а вона відразу звернула на мене увагу, і ми почали дружити. Тепер у мене була подруга по біді та взагалі, єдина у моєму тодішньому житті. Найважче мені вдавалася фізкультура, нас з Катею досі дражнили, але до неї ставилися більш лояльно, бо вона могла і ляпаса дати, нічого дівчина не боялася і не соромилася.

Катя через сімейні обставини провчилася з нами лише до сьомого класу, а потім переїхала. Вона навчила мене поважати себе та дещо зрозуміти в цьому житті — не важливо, як ти виглядаєш, головне одне — чи ти себе цінуєш!