Моя мама, нещодавно пишно відсвяткувала свій ювілей, не повідомивши мого брата та невістку про те, що має заощадження. Мама довго відкладала гроші на ювілей і вирішила здійснити свою мрію, замість того, щоб віддати гроші моєму братові. Брат Роман і невістка потихеньку відкладали гроші на купівлю автомобіля, і жартома натякали мамі, що вона має їм допомогти грішми, але забуває про це.
Мої батьки розлучилися п’ятнадцять років тому. Мені було п’ятнадцять, а братові дев’ять. Мама більше займалася Ромою, бо вважала мене дорослою, а його маленьким. І от він виріс і вважає, що всі йому щось винні. Батько ж допомагав нам обом, він успішний підприємець, на моє весілля він купив мені будинок, а братові на весілля подарував квартиру. Мама ж почувалася незручно через те, що не зробила значного фінансового внеску на наші весілля, на той час не мала коштів, щоб запропонувати суттєву підтримку, хоча вона все організовувала, за все домовлялася.
У день ювілея мама влаштувала пишний банкет у ресторані з вишуканими стравами і запросила близько тридцяти гостей, здивувавши всіх грандіозним святкуванням. Особливо здивованим був Рома.
Побачивши велику кількість гостей і екстравагантну подачу, брат запитав, як вона змогла дозволити собі таке святкування зі своєю скромною зарплатою. Мама просто відповіла, що трішки зекономила. Хоча я знаю, що економила вона довго. Я на перед їй подарувала значну суму грошей, хоч вона й відказувалася. Та я знала, що вона мріяла відсвяткувати своє п’ятдесятиріччя саме в ресторані. Коли я говорила братові про те, щоб влаштувати мамі свято то він відмахувався, бо в нього є плани на своє життя, а не на «мамині гулянки». Протягом усього вечора Рома і невістка були помітно засмучені.
А на другий день, Роман зателефонував мамі і висловив розчарування, сказавши, що вона повинна була віддати ці гроші йому, щоб він доклав до купівлі їхнього автомобіля. Він нагадав їй про те, що вона мало допомогла з весіллям, тож замість пустити гроші на гулянку, краще б синові віддала.
Мама спершу дуже образилася. Їхнє спілкування стало напруженим. І от я дізналася, що мама пропонувала Романові розглянути можливість взяти кредит у банку на автомобіль, але я почула про таке й заборонила їй навіть дивитися у сторону кредитів. Ще й братові зателефонувала й розповіла куди йому йти та що там робити.
Тепер бачу, що мама бореться з почуттям провини за те, що витратила гроші на свій ювілей замість того, щоб віддати їх синові. Вона сумнівається, чи не вчинила вона егоїстично і чи виправдана образа сина на неї. Однак я її переконую, що оскільки це її гроші, вона має право вирішувати, як ними розпорядитися.
Я вважаю, що Романові час ставати самостійним, хоче машини, нехай більше працює. А мамі час передивитися своє ставлення до материнських обов’язків, бо діти виросли, тепер вона нам нічим не зобов’язана.
