У день виїзду до мене прийшла старша дочка і промовила лише три слова: «Ти нам потрібна!»

Бог подарував нам із чоловіком твоє здорових, гарних та кмітливих діток. Ми раділи й дякували за це. Жили в достатку, раділи успіхам одне одного. Я повністю присвятила своє життя дітям. Не було ні пoтpeби, ні можливості влаштовуватися мені на роботу, тому що забагато часу забирали родинні клопоти. Та згодом  чоловік прихв0рів, його звiльнuли з роботи за станом здоров’я і розпочалися сірі будні.

Я не мала спеціальної освіти, тому працювати могла лише на якісь простій роботі, за яку мало платять. На той час подруга заробляла непогані гроші за кордоном в Італії. Запропонувала мені роботу в одного італійського магната прибиральницею в домі. Я не мала інших варіантів, тому як тільки оформила всі необхідні папери, одразу ж поїхала. Єдине, що мене тривожило, що діти залишаються без мами… Але виходу не було.

Робота була для мене посильною. Але через постійний брак коштів довелося залишатися там на довгий період. Я поїхала в сорок, залишивши найменшу донечку на виховання старшій. А сина на чоловіка. Я не сподівалася, що доведеться так тяжко й довго працювати далеко від дому. Гроші постійно пересилала на потреби сім’ї. Але повернулася додому лише через шість років. Приїхала на прохання донечки, яка запросила мене на своє весілля.

Я була шокована. Діти виросли й зовсім забули мене. Звичайно, я й приїхала неочікувано для всіх. Але найбільший сюрприз чекав саме мене. Виявляється, мій чоловік давно знайшов собі іншу й не проживає вдома. У нього й дитина була на стороні. І тут я зрозуміла: отримуючи матеріальне, я втратила свою сім’ю, своїх дітей, своє життя. Усе, що я з таким трепетом і трудом добувала, виявилося абсолютно непотрібним нікому. Я чужа для своїх дітей, моя мама померла, і я не встигла навіть попрощатися, чоловік надав перевагу молодій красивій і безпроблемній жінці. А до мене не було нікому діла.

Я купила найменшій дочці на весілля квартиру, але за це вона не перестала тримати на мене образу. Вона виросла без мами. Хіба можуть гроші замінити дитині шість довгих років без найближчої людини?! Старша дочка стала брутальною й грубою. Звичайно, стати «мамою» для меншого брата й сестри було для неї важко, особливо коли вона сама намагалася влаштувати особисте життя. Син знайшов погану компанію. Усе негаразд. Та й тепер діти ображалися, адже купити квартиру кожному я не могла. Я була у відчаї.

Та цей відчай лише спонукав мене повернутися туди, де я провела останні роки свого життя, де мене цінували й відчували в мені потребу. Звичайно, я намагалася знайти спільну мову з дітьми. З чоловіком, зрозуміло, говорити вже не було про що. Але черговий раз завершувався лише поразкою. Я зрозуміла, треба їхати назад, адже тут я нікому не потрібна.

У день виїзду до мене прийшла старша дочка і промовила лише три слова: «Ти нам потрібна!» Звичайно, це перевернуло знову все моє життя, я плакала і раділа, адже я отримала шанс повернути своїх дітей…

Бережіть своїх рідних, даруйте моменти й пам’ятайте, що ніякі гроші не вартують часу, проведеного у родинному колі.