У двері постукав якийсь підліток і попросив покликати його тата. Я думала, що він помилився квартирою, але виявилось — помилилась я в чоловікові!

Я зі своїм Семеном разом вже 20 років. У нас двоє дітей: Віка і Сніжана, які вже обидві в університеті вчаться. Загалом, у нас звичайна сім’я, як у всіх. Звісно, за довго роки романтика наша трохи затухла, але все-таки ми й досі кохаємо один одного, й донині не було жодного приводу сумніватися, що старість також зустрінемо разом.

Того суботнього ранку, я, як завжди, прибирала на кухні, а чоловік чистив килими. У нас суботнє прибирання. Дівчата наші приїжджають тільки раз на місяць, ми вже змирились з цим етапом життя й відпустили дітей у доросле життя. Ми з Семеном одружились, коли нам було по 20 років й досхочу розважитись, як і решті молоді в наші часи, не було можливості. Думала — час настав! Але й гадки не мала, що мене чекає в найближчу годину!

Задзвонив дзвінок у дверях, і я пішла відчинять. Переді мною з’явився хлопчик, виглядав він років на 12, не більше. І спитав, чи можу я покликати батька, йому треба з ним поговорити. Мені невтямки, якого батька? Покликала Семена, а той, як побачив його, втратив дар мови! Я запросила хлопця до квартири й відправила на кухню, де були солодощі й сік, а сама пішла з чоловіком до вітальні. Я не розуміла, що відбувалося, й хотіла пояснень в цю ж секунду!

У вітальні мій чоловік сказав, що швидко з ним поговорить, і все мені пояснить пізніше! Хоча я все вже й так зрозуміла й хотіла почути деталі! Через шок від неочікуваності геть всі емоції зникли. Я почала чистити килимок і мимоволі підслуховувати їхню розмову.

Хлопець каже: “Мати потрапила в аварію і нещодавно п0мерла. Я вирішив сховатись, щоб соцпрацівники мене не знайшли. Не хочу в дитячий будинок потрапити. Я навіть не знаю, де і що з мамою, тому вирішив одразу прибігти до тебе татку. Ти ж поможеш?”

Коли це почула, спочатку спало на думку, що я просто сплю і зараз прокинусь, і все буде як раніше. То виявляється. що в нього є ще дитина? Коли і як? Він швидко зібрався і пішов разом з цим хлопчиком, не сказавши мені ані слова. Певно, розбиратись!

В мене в голові купа питань. Я почала аналізувати, як і коли це сталось. Значить, 13 років тому, він мені почав зраджувати? Купа спогадів і думок як нахлинули, що сльози котились рікою і вже ні прибирати, ні готувати обід не було сил. Чекала тільки чоловіка і його пояснень!

Повернувся ввечері знову з цим хлопцем. А мене покликав у вітальню для розмови й почав розповідати. Виявляється, що коли 13 років тому ми були в не в ладах, він заплутався й звівся з однією жінкою, яку потім покинув. Про те, що вагітна, він дізнався через пів року й вирішив доглядати за дитиною й фінансово забезпечувати. Він завжди мріяв про сина, і коли ця жінка йому подарувала його, не став відмовлятись від нього.

Цей хлопець його просто так і татом називає. Значить, він навідувався часто до них. У нього наче друга сім’я з’явилась. Але клянеться, що стосунків з нею не мав! Але мені від цього не легше!

Сказав, що відтепер його син буде жити з нами, бо йому нікуди йти! І що я маю робити?