У мене лише одне прохання: дай мені 5 років і дочекайся!

З Оксаною Миколаївною ми познайомилися, коли вона, молода й недосвічена, прийшла працювати до нас у школу після педагогічного коледжу. Це було більш як 10 років тому. Вона проводила у старших класах уроки культури та етики. Одним з її учнів був Михайло. Досить розумний та красивий хлопець, що для свого віку був ще й добре фізично розвиненим, тому його цілком могли сплутати з практикантом з університету.

Михайлу відразу сподобалась Оксана Миколаївна, що була старша на нього всього на 2 роки й протягом всіх уроків, які вона проводила, він просто дивився на неї, не відводячи погляд. Через це вчителька часто губилась й не могла зосередитися.

Одинадцятикласник вирішив, що не хоче нічого від когось приховувати й на 14 лютого перед всіма подарував їй великий букет тюльпанів та зізнався вчительці у коханні. Оксана прийняла букет й коротко подякувала.

Після того, як вчителька пішла додому, її перестрів учень й попросив, щоб вона зачекала на нього 5 років, доки він закінчить університет, й не виходила заміж. Оксана Миколаївна нічого точного не відповіла, лише мило посміхнулась.

Минуло п’ять років, і вони й справді відгуляли весілля, а тепер чекають народження другої дитинки!