У нас все було добре, поки одного разу я не знайшов записник дружини. У ньому вона щодня записувала, скільки грошей вuтрачала на мою рідну доньку

Моя перша дружина втекла з кoxaнцем за кордон. На мене залишила доньку. Вона не була їй потрібна. Я радів від того, що Юля зі мною залишилася, адже дуже люблю свою дитину.

Я виховував доньку сам. Часто моя мама мені допомагала з малою, бо треба було ще й на роботу ходити. Чотири роки тому я одружився знову.

Коли ми познайомилися з Галиною, я відразу зізнався, що живу з донькою. Після декількох побачень я влаштував зустріч своїй майбутній дружині з Юлею. Галина швидко знайшла спільну мову з моєю дитиною, стала для неї справжньою мамою. Вона запевнила мене, що буде любити Юлю, як рідну. Тоді я запропонував Галі одружитися.

У нас народився спільний син Андрійко. Дружина приділяла йому багато уваги. І це не дивно: у нашій сім’ї він був найменшенький.

Не забувала Галя й про Юлю: хоча й стала з нею рідше спілкуватися, а все ж купувала одяг, канцтовари, іграшки. Ми часто відпочивали з дітьми у парку, возили їх на море.

Все було добре. До одного моменту. Якось я знайшов вдома записну книжку своєї дружини. У ній була таблиця, в якій Галина записувала витрати на Юлю. Щодня були записи. Все аж до дрібничок! Я не повірив своїм очам. Цього не могло бути! Вона ж говорила, що буде любити мою доньку, як рідну!

Коли Галина повернулася з магазину, я запитав, що значать ці записи. Вона мені відверто відповіла, що хотіла підрахувати, скільки грошей вона витратила вже на мою дочку. Я був шокований. Що це означало? Чому після народження спільної дитини Галина забула про свої слова? Виявилося, що моя донька для неї тягар? Дружина не заперечувала цього. Сказала, що на Юлю багато грошей витрачається.

Я не хочу розходитися з дружиною, адже люблю її. У нас з нею син є, ми його разом виховуємо. Але мені важко пробачити таке ставлення до моєї доньки. Я люблю дітей однаково. Що мені робити? Порадьте, як далі з цим жити?