У неї до нас ніколи поваги не було!

Після навчання у технікумі син відразу пішов працювати, арм1я його, на щастя, оминула. А потім в один момент компанія 3банкрутувала, і він став безробітним.

Майже одночасно син почав зустрічатися з дівчиною. Перший час він нам її не показував, але говорив лише хороше, а потім привів додому, і я просто втратила дар мови. Переді мною стояло якесь дівчисько з кольоровим волоссям, у коротенькій спідничці та такому топику, що майже все її тіло видно було. Одна вульгарщина! Та це не найгірше….

У неї до нас ніколи поваги не було!

Ми живемо у двокімнатній квартирі. Ця дівчина спочатку заходила лише у гості, потім залишалась з ночівлею. Ми натякали синові, що так не має бути, нам некомфортно, але він на це не реагував, а одного дня він і зовсім приніс всі її речі, вона переїхала до нас, а обговорювати цю важливу подію з нами ніхто не став.

Чоловік з сином сваритися не хоче, та й для нього нічого особливо не змінилось, бо цілий день на роботі, а я вийшла на пенсію недавно і дома не буваю лише, коли якийсь підробіток випаде, а так стаю свідком того, як змінюється все у моїй рідній квартирі.

Коли ми пробуємо потоваришувати з його дівчиною, то вона нас ігнорує, на всі запитання відповідає коротко та ніколи не цікавиться нашим життям. Хоч і бажання спілкуватися з нами у неї немає та нахабності вистачає. Вона почала господарювати у квартирі, мов її власниця, нічого не питавши у мене.

Я почала говорити з сином, а він лише образився на мене, мов, що мені може не подобатися у його майбутній дружині, пора звикати до неї, адже вони зразу весілля зроблять, тільки син роботу знайде.

Так, це також ще одна наша проблема, адже син зараз живе нашим коштом, так ще й примудряється позичати на подарунки для дівчини. Позиченого, звісно, нам ще ні разу не повернули.

Найгірше стало тоді, коли його дівчина зовсім призвичаїлась у нашому домі та почала водити сюди подруг, які допізна говорять та голосно сміються, а ми з чоловіком не маємо навіть, де нормально повечеряти після роботи. Особливо його шкода, адже і так втомлюється, а тут ще й дома спокійного життя немає.

Вже й чоловік з сином почав говорити, але йому все одно на наші слова.

Друзі радять нам поставити їх перед вибором: або вони живуть за нашими правилами та поважають нас, або шукають собі інше житло. Але ж хіба я можу рідного сина перед таким вибором поставити?