У невістки зовсім немає до нас поваги. Вважає, що ми ніхто! Навіть внуків не приводить!

Мене звати Надія Петрівна, й хай би що казали, що всі свекрухи незадоволені своїми невістками — у мене на це є серйозні підстави! Мій син Олег одружився з цієї Настею одразу після армії. Вона дівчина із заможної родини, й всі її поважають, бо має батька депутата. Мій син швидко здружився з тестем, і той добре його продвигає по кар’єрній драбині. 

Ми натомість дуже проста сільська родина. Мої рідні всі скромні й трохи безтактовні, але в хорошому сенсі слова люди. Всі ми прямі у висловлюваннях й не тримаємо зла ні на кого. В такому дусі я виховувала й свого сина. Однак моя невістка взагалі не така!

Певно, в її сім’ї звикли все приховувати й поводитись холодно й грубо один з одним. Нещодавно народила двійнят, і ми так добре відсвяткували хрестини. Запросили всіх сусідів й родичів, а вона лише витріщалась й зверхньо на нас дивилася, а потім заявила, що ми дикі й не гідні її уваги. Вона з вечірки на честь хрещення дітей просто поїхала додому, на таксі з моїм Олегом. 

Я з кожним роком спостерігаю, як мій син від нас віддаляється. Певно, що дружина втовкмачила йому в голову нас цуратись. Він не кличе нас на Різдво й день народження внуків, а наш сват-депутат навіть не покликав нас на ювілей. Коли я спитала сина чому, він відповів, що такі прийоми не для нас, і що нам там буде нудно в оточенні культурних людей. 

Він навіть внуків перестав до нас привозити, бо їхня мати проти. Не хоче, аби їхні діти заразились сільською примітивною поведінкою. І ось тепер ми з чоловіком самі саменькі в будинку. Лише бачимо сина на Пасху, й коли картоплю приходить допомогти викопувати й садити, щоб частину додому відвезти. Я не розумію, як можна цуратись батьків? Це навіть гріх, адже всі ми знаємо, що батьків як і дітей — не обирають! Їх потрібно берегти й захищати від нападок. Якби мій син зразу це поставив на перше місце, то такого б ніколи не сталось. А тепер ми навіть внуків рідко бачимо, і то в присутності батьків. Самих жодного разу не залишали у нас.  

До сусідки постійно навідуються внуки, і я навіть дозволяю їм гратися на подвір’ї. Хоч якась забава, коли моїх не приводять. Ще скоро і я таки повідомлю сину, що будинок й два паї заповім сусідським дітям, бо їм до мене є хоч якесь діло. Може, тоді його сім’я змінить курс і почне бачити не тільки старого депутата, але й стару робітницю з колгоспу, яка може й не така багата й при манерах, за те з чистим серцем й відкритою душею!