З дитинства я мріяла про щасливу сім‘ю з кількома дітьми. Зараз пішов 10-ий рік, як я одружена, і весь цей час я усвідомлювала, що моя роль у шлюбі — це підтримка чоловіка, який приносив додому гроші.
З першого дня нашого шлюбу я робила все можливе, щоб вдома панував затишок і тепло. Я ніколи не втомлювалася готувати смачні страви, прибирати вдома й доглядати за собою, але весь цей час мене переслідував страх, що в один момент я просто перетворюсь на служанку свого чоловіка, яка буде виконувати лише поставлені задачі. Я все ж хотіла залишатися жінкою, яку розуміють, люблять та яка не призначена тільки для виконання домашніх обов‘язків.
Після народження дітей я довго сиділа вдома, тому всі домашні обов‘язки взяла на себе. Скажу чесно, що вимотувалась дуже сильно, то й не могла дочекатися дня, коли нарешті повернуся на роботу, і повірити не могла, яке на мене тоді чекатиме відкриття.
Після повернення на роботу, попри те, що тепер і я приносила додому гроші, нічого не змінилось, я все ще мусила виконувати усі домашні обов’язки. Чоловік відмовляється мені допомагати, говорить, що я все мушу робити сама, та ще й тепер наших двох синів підговорив, що вони чоловіки й не мають нічого робити, то вони навіть ігаршки припинили після себе складати.
Він переконаний, що єдиний його обов’язок — заробляти гроші й після цього він має відпочивати, але ж тепер і я ходжу на роботу і заробляю не гірше нього, і також втомлююсь, але все одно готую їсти та наводжу лад у домі сама.
Я не буда згідна на такі умови життя у шлюбі, тому я пробувала чоловіка вмовити допомагати мені, переконати, що це правильно, але він мене чути й не хоче, говорить, що жінка повинна робити все. Але я не наймалась до нього на роботу служанкою, щоб робити абсолютно все за двох.
Останньою краплею стало те, що я прийшла додому дуже втомлена, виявилось, що я прихворіла, я лягла спати, а мій чоловік, повернувшись, почав мене будити й вимагати, щоб я підігріла їжу (так, усе було готове, залишалось лише підігріти, а він і цього сам зробити не міг).
Я поїхала до мами на пару днів, надіялась, що вони мене підтримають, але ті лише дочекалися, коли я одужаю, і сказали, щоб я поверталась до чоловіка, бо своїми необдуманими вчинками можу все зіпсувати. На їхню думку, він правий.
Невже я і дійсно неправа? Дружина має бути служанкою чоловіка? Це і є моя доля?