ЖИТТЯ

У супермаркеті не0хайно одягнутий хлопчина попросив мене купити йому шматок господарського мила. Я здивувався, але виконав його прохання. Від хлопця я відчув непрuємнuй запах. А потім я зрозумів, що він, напевно, ще й хоче їсти

Це сталося більше року тому. У супермаркеті до мене підійшов хлопчина років дев’ятнадцяти. Від нього доносився дуже нeпрuємний запах поту й бруду. Він вибачився і попросив мене купити йому шматочок господарського мила. Пояснив, що не мився давно і не прав одяг, а грошей придбати навіть цей засіб гігієни у нього не було.

Я дав йому гроші. Хлопець подякував. Підійшов до полиці з милом, взяв найдешевше та пішов до каси. Я помітив, що хлопець, проходячи повз відділення з продуктами, жадібно затримав на полицях свій погляд. «Напевно, ще й голодний!» – подумав я.

Мені стало шкода цього парубка. Хто ж знає, що трапилося у його житті? Не пішов же красти, а по-людськи підійшов і попросив. Я швидко купив батон, йогурт, декілька сосисок і догнав хлопця на вулиці. Він здивувався дуже, але не відмовився від частування.

Реклама

Ми сіли на лавці у парку. Я запитав у нього, що сталося. Він, швидко пережовуючи їжу, розповідав мені свою історію життя.

Кирило приїхав з села. Хотів вступити до училища у місті, але провалив іспити. За місяць до того померла його мама. Вітчиму, у якого вони з мамою жили, хлопець був не потрібний. Інших родичів не було. Тому оплатити навчання Кирило не міг.

Деякий час протримався в гуртожитку, але потім його чемно попросили звільнити кімнату. Так хлопець опинився на вулиці. Влаштувався двірником на вокзалі, де й ночував. Але довго там не затримався – лише два місяці. Чоловік, якого він заміняв, вийшов з лікарняного. Тому зараз Кирило натхненно шукав роботу.

Історія цього хлопця вразила мене. Хлопець говорив щиро, було видно, що він не обманює. Поводив себе пристойно і ввічливо.

Я, не довго вагаючись, прийняв рішення. Запросив Кирила до себе. Він хотів піти, відмовлявся, говорив, що йому не зручно. Але я наполягав на своєму. Вдома у мене хлопець прийняв душ. Потім зізнався мені, що помитися не було змоги три місяці!

Я підібрав Кирилу речі з тих, які склала моя дружина у мішок, бо вони були мені замалі. Також я зателефонував своєму товаришу Дмитру. Він володів своєю фірмою і міг допомогти з житлом та працевлаштуванням. Мій друг не відмовив і взяв хлопця до себе сторожем. Також знайшли Кирилові кімнату, що здавалася в оренду поблизу роботи.

Вдячності хлопця меж не було. Він називав мене своїм рятівником. Частенько телефонував мені, розповідав про свої справи. За рік він змужнів, витягнувся. Любо було глянути – охайний, доглянутий, ввічливий. Вступив на заочну форму, щоб продовжити навчання. Як добре, що я тоді не залишив його у біді.

А сьогодні Кирило познайомив мене зі своєю дівчиною. Він незабаром збирається одружитися.

Ось так буває – маленька підтримка може змінити життя у кращу сторону, якщо людина знаходиться у відчаї.       

Реклама

Також цiкаво:

Close