ЖИТТЯ

У свої 39 років Світлана мріяла про другу дитину, але чоловік та старша донька не розуміли її, а коли вона завагітніла, то всі були проти народження малюка

Світлана вдало вийшла заміж у 19 років, її чоловік був заможним бізнесменом, старшим від неї на шість років, який безмежно кохав свою молоду та красиву дружину. Через рік у них народилася донька, яку назвали в честь бабусі чоловіка Софія. На цьому подружня пара вирішила зупинитися і не народжувати найближчі десять років дітей. Світлана була не проти, бо після пологів довго відходила від болю, та й Ігор не хотів, щоб фігура дружини ще раз “постраждала”.

Батьки Світлани також були досить заможними людьми, їхня єдина донька ніколи ні в чому собі не відмовляла, відповідно внучка їхня росла такою ж. Роки йшли, донька Світлани та Ігоря росла, її оточувала любляча родина, всіх все влаштовувало. Жінка почала займатися власною кар’єрою, коли Софія пішла в перший клас, їй вдалося відкрити власний салон краси, а ще через три роки їх вже було два.

Ігор більше часу проводив на роботі, а вона, як власниця двох салонів, мала багато вільного часу, який приділяла розвитку своєї дитини.

Реклама

Софія вже виросла, поступила за 200 кілометрів в престижний університет та була відмінницею, всі нею пишалися, донька росла цілеспрямованою та впертою, була справжньою кар’єристкою.
Життя проходила у звичному темпі й коли Світлані виповнилося 39, а її доньці 19 років, вона серйозно задумалася над народженням ще однієї дитини. Попередні роки вони з чоловіком навіть не обговорювали це, бо обох все влаштовувало, не хотілося розширювати свою сім’ю. Але тепер вона вирішила серйозно поговорити про дитину з Ігорем.

Світлана знала, що поведінка чоловіка протягом останніх трьох років кардинально змінилася  він вже не кохав її так, як раніше, з роботи повертався дуже пізно й часто їздив у відрядження. Звичайно, вона, як і будь-яка інша жінка, відчувала, що в житті коханого появилася інша жінка, про яку він їй ніколи не скаже, але Світлана старалася не думати про це, зайнятися роботою та своїм розвитком.
Якось пізно увечері вона почала розмову з Ігорем:

Знаєш, після народження Софії я думала, що більше ніколи не захочу дітей, це ж справжня мука  народжувати. Але ось вже останній місяць я щодня думаю тільки про ще одну доньку чи сина, мені б дуже хотілося знову відчути як це, бути мамою малюка. Ти не проти ще однієї дитини?”.

Ігор не знав, що і сказати дружині, щоб не образити її, але погодився, бо пожалів Світлану, яка більшу частину свого часу проводить сама, так хоч за малюком буде доглядати. Він погодився.
Щаслива жінка вирішила також повідомити батькам, доньці та подругам про їхні наміри. Її родина сприйняла новину погано, вони не розуміли навіщо їм ще одна дитина, та ще й в такому віці! А дочка Софія взагалі відмовилася приїжджати додому, поки мама не змінить своє рішення. Подруги нібито підтримували її, але по їхньому обличчю було видно, що це їм не подобається і її не розуміють.
Світлана дуже засмутилася, але свого рішення не змінила. Вони з Ігорем через два місяці дізналися, що вона вагітна і тоді жінка відразу пішла на обстеження до гінеколога.

Лікарка попередила майбутню маму, що вагітність у такому віці може повернутися будь-яким чином, тому їй треба дотримуватися певних правил, берегти своє здоров’я та не нервувати зайвий раз. Але як можна не нервувати з такими родичами?

Світлані щодня телефонувала її мама та вичитувала за такий вчинок так, ніби вона щось вкрала чи когось убила! Врешті-решт, жінка обірвала всі зв’язки з родичами, бо берегла свої нерви та здоров’я. Чоловік вдавав вигляд, що радий, але нічого в його поведінці не змінилося  як пропадав на роботі, так і продовжує. Була надія лише на дочку, але та була надто зайнята навчанням і тільки відповідала:

“Я свою думку вже озвучила, ти мене лише відволікаєш від навчання, я не хочу забивати собі голову твоїми викрутасами!”.

Такі слова були неприємні Світлані й вона пообіцяла собі, що зробить все можливе, аби її друга дитина не була такою черствою по відношенню до матері.

На третій місяць вагітності щаслива 39-річна жінка пішла в лікарню на планове обстеження та УЗД. Вона чомусь була впевнена, що з її дитиною все гаразд, але лікарка знищила її щастя однією фразою:

“На жаль, плід не розвивається, боюся, що він завмер…”

Світлана втратила свідомість на хвилину, а прокинулася вже на лікарняному ліжку. Лікарі сказали їй, що мусили негайно робити чистку плода, бо інакше могли бути ускладнення і для неї. П’ять днів вона пробула у лікарні, де її навідували батьки, чоловік і навіть дочка приїхала. Але вона не була рада нікому, жодного слова не сказала людям, які її не підтримували. Перші два дні вона звинувачувала їх у тому, що її дитинка померла, адже вони не сприймали маля, не хотіли його. Світлана дні і ночі плакала, а у день виписки взяла себе у руки і вирішила посвятити себе повністю роботі: “Відкрию ще один салон, але для спеціальних клієнтів  діток!”.

Жінка вперто вирішила добитися свого, кошти на це були і ніщо її не могло зупинити. Зі своїми батьками та подругами вона вирішила поки що не спілкуватися  не пробачила їх, а з дочкою та чоловіком перекидувалася короткими фразами.

Вже через рік Світлана спостерігає за розвитком свого третього салону для дітей, маленькі клієнти тепер для неї найбільша радість, вона щодня приходить на роботу, хоч може цього і не робити, а іноді навіть сама робить зачіски малюкам. Вона знає, що вже ніколи не стане мамою вдруге, але ця справа дає їй можливість кожного дня бути поруч з маленькими янголятами, як вона їх називає.

Реклама

Також цiкаво:

Close