Недавно мій син з невісткою потрапили в @вmokam@cmp0фу. На жаль ніхто із них нe вuжuв. Я втратила найважливіших людей у своєму житті. Але вони залишили мені онучку. Олесю вони всиновили, коли їй виповнилося три рочки.
У пари не виходило з дітками, тому єдиним правильним рішенням було взяти дитину з дитячого будинку.
Оскільки ситуація з автокатастрофою була випадковою і неочікуваною, заповіту ніхто навіть й не склав. У них був доволі великий будинок. Я одразу вирішила зайнятися документами. Оскільки мені потрібно було оформити опікунство над Олесею й переписати на неї будинок її батьків. Бо її біологічна мати може у будь-яку мить активізуватися.
Ми живемо за містом, у невеличкому селі. Тому новина про автокатастрофу розлетілася зі швидкістю вітру. А люди одразу почали пліткувати, начебто на чиї плечі впаде доля дівчинки. Ну і звісно, плітки дійшли до біологічної мати.
Жінка не довго думаючи знайшла собі адвоката, який би допоміг їй з поверненням дитини. А мені подали інформацію, що всі ці роки вона не появлялася, бо лежала в лікарні на підтримці, оскільки серйозно хвора. Я такому не повірила. Вона свідомо залишила дівчинку й почала займатися своїм життям. Жінка хитра, зрозуміла, що може дістати на халяву дім.
Ледь не кожного дня приїжджала до нас, вмовляла Олесю повернутися до неї. Але коли я зрозуміла, що майже кожного разу вона появляється у нетверезому стані, видихнула з полегшенням. У такої мати не має жодних шансів на материнство! Ніякий адвокат її не захистить! Я мала достатньо часу, щоб зібрати всю потрібну інформацію про цю людину й надати у правоохоронні органи.
Мої припущення підтвердилися. Жінка неодноразово затримувалася за невеликі крадіжки. До того ж любить випити. І в лікарні ніякій вона не лежала, здоров’я у неї хоч відбирай.
Одним словом не встигла я відійти від трагедії, як на мою голову звалилася ця біологічна матір. Вона просто не в курсі, що заради онучки я ладна на все. Я прекрасно розумію, як їй хотілось би отримати будинок в якому проживала її дочка. Це ж така можливість, можна його потім або продати, або здавати в оренду. І виходить мати зайвий дохід.
А на днях вона заявила ось таке: вона забере свою заяву при одній умові – я повинна виплатити їй двісті тисяч гривень. За таку суму вона погодилася відмовитися від своєї дитини й не претендувати на дім. Звісно цю розмову одразу записала, думаю у суді мені це стане у пригоді.
Хіба справжня мати відмовитися від своєї дитини заради грошей?! Я навіть не бажаю з нею продовжувати хоч якийсь діалог. Краще нехай ця жіночка займеться своїм життям. А онучку чи дім, я їй ніколи в житті не віддам.
