“У вашого чоловіка є син Коля, він у сиротинці!” – ось такий дзвінок поступив мені на днях

Я завжди мріяла про такого батька і чоловіка, як Вадим. І вважайте зірвала «золотий кущ», коли він став моїм чоловіком 10 років тому, а потім батьком двох наших прекрасних діток. Ми рідко сваримось й вирішуємо все з любов’ю та повагою один до одного, тому я не могла ніяк зрозуміти того дзвінка…

Останні кілька місяців я помічала, що чоловік став більш задумливим та засмученим, пояснював він все це проблемами на роботі (він адвокат у дуже відомій компанії), але я бачила, що він говорить мені не всю правду й в один з інтимних моментів я прямо у нього запитала: «Що з тобою діється? Останнім часом ти сам не свій!».

Він детальніше мені розказав про проблеми на роботі, й що саме так його засмучує, і я вже вирішила, що накрутила себе й проблема крилась лише у роботі. Але з моменту нашої розмови нічого не змінилось, а, здавалось, все ставало тільки гірше. Я не могла повірити у те, що у мого чоловіка постійно проблеми на роботі й знову почала його підозрювати у прихованні якихось проблем. Тому я знову сіла з ним й вирішила задати теж питання, що і кілька місяців тому.

Але не встигла я цього зробити, як роздався дзвінок. Номер був засекречений, тому я підняла слухавку уже з недовірою. Жінка по іншу сторону слухавки швидко говорила мені про те, що у мого чоловіка є друга сім’я, де у нього є ще один син. У моїх думках творився справжній хаос. Я не могла повірити, що мій Вадим міг бути здатним на щось подібне.

Все-таки я повернулась до нього у кімнату, але вже зовсім з іншим настроєм та питаннями.

– Коханий, скажи чесно, ти знаєш хлопчика Колю?

Він довго дивився мені у вічі, а потім опустив голову й почав розповідати: «Чотири роки тому до мене на стажування прийшла молоденька студентка. Я був переконаний, що у нас будуть завжди суто ділові стосунки, але вона мені проходу не давала, завжди поруч. Ці її відкриті наряди, брудні натяки. Можна сказати, я дав її те, що вона так хотіла, і вона заспокоїлась. Після цього ми не спілкувалися, а через кілька місяців вона принесла мені тест на вагітність з двома полосками.

Вона намагалась наштовхнути мене на розлучення з тобою, а коли зрозуміла, що нічого не вийде, то віддала хлопчика у дитячий будинок. От тепер я і ходжу до Колі регулярно, купую йому все необхідне, даю хоч трохи батьківської любові, на яку я здатен, щоб загладити свою велику провину перед ним».

Я промовчала кілька хвилин, добряче виплакавшись, і тоді промовила, переступаючи через себе та на благо своєї сім’ї: «Це твій син, роби все, що потрібно!».

Незабаром я відправилась на зустріч зі своєю шкільною подругою. Оля не знала про ситуацію у моїй сім’ї, тому не роздумуючи промовила: «Бачила того хлопчика, що проводив мене до воріт? Гарний та вихований який! А залишився сиротою, і це при живих то батьках! Мати навіть не з’являється, хоча поговорюють, що грошей у неї чимало, а батько намагається загладити свою провину перед сином, що родився від коханки, допомагає чим може й навідує його!»

Ми стояли неподалік того забору, на який вказувала подруга й могла точно бачити того маленького хлопчика. Викопана копія мого чоловіка. Але на моєму лиці не поворушився жоден мускул, тому ми продовжили прогулянку, мов цієї розмови й не було.

Наступного дня чоловік зізнався мені, що їде до сина і я напросилась їхати з ним. Хлопчик відразу підбіг до нього й почав обнімати, тоді я присіла, протягнула йому руку і промовила: «Привіт, я твоя мама і я хочу тебе забрати додому!».

Хлопчик уважно поглянув на батька, що посміхнувся й кивнув і тільки тоді полетів до мене з обіймами: «Мамо, невже? Я так і знав, що ти мене знайдеш, а тут мене всі обдурюють, що мене покинули! Я так сумував за тобою! Я так тебе люблю!»

Обійми з Колею були чимось рідним, мов я і справді зустрілась зі своїм пропавши сином, тоді я і зрозуміла, що нізащо не пошкодую про цей вибір!

Наші діти були раді появі меншого брата й почали його всього навчити (навіть, як правильно обдурити тата).

Зараз старші діти мають свої сім’ї й поруч залишився лише Коля, що закінчує університет. Ніколи б не подумала, що дитина коханки мого чоловіка може стати моєї опорою, підтримкою та одною з найрідніших людей! Не було ні секунди, коли б я шкодувала, що прийняла цього хлопчика, хоча пережили ми багато чого!

Що ви думаєте про цю історію?