ЖИТТЯ

У заявлений термін я народила сина, та його батько про це досі не дізнався

Як тільки ми одружились, одразу переїхали до будинку батьків мого чоловіка. Та, одразу було зрозуміло, що я чужа у новому будинку, усе, щоб я не намагалась зробити – критикувалось. Тож, одного дня я вирішила поставити його перед вибором: або я, або його мама. Після цього я переїхала до своїх батьків в очікуванні дзвінка від Максима. Минуло 6 місяців, поки я наважилась сама зателефонувати. Після того, як ніхто не відповідав на численні дзвінки, я вирішила дізнатись у чому справа.

***

У перший же день навчання в університеті, я зустріла свого коханого. Максим виявився моїм одногрупником. Наші стосунки зав’язались стрімко, зі своїми недоліками, та все ж із розумінням того, що ми створені один для одного. Одразу після закінчення навчального закладу ми одружились.

Реклама

Весілля було казковим, у великому ресторані, із музикою та численними гостями.

Та як тільки довелось переїхати до батьків Максима, одразу почались сварки. Його мама завжди прихильно до мене ставилась, та варто було переїхати, як ми перестали знаходити спільну мову. Вона висловлювала незадоволення усім, що я робила: чи то хатня робота, чи просто спілкування за родинним столом.

Максим вирішив не втручатись у наше протистояння та прийняв позицію нейтралітету. Кінцевою крапкою стало те, що його мама дозволила собі увірватись до нас посеред ночі. Чоловікові я сказала, що він мусить обрати нарешті, з ким він буде жити. Дала йому час на роздуми, а сама вирішила поки переїхати до батьків.

Та Максим не виходив на зв’язок навіть після місяця мовчання. Я почала непокоїтись, та ніяк не могла вирішитись зателефонувати. Хоч і згодом дізналась, що вагітна.

Після 6 місяців очікування, я нарешті наважилась дізнатись правду. На дзвінки ніхто не відповідав, тож я звернулась до його родичів. Вони повідомили, що Максим разом із батьками переїхав до іншого міста. Мої намагання його знайти закінчились нічим.

У відповідний термін я народила сина Івана, так схожого на свого батька. Досі картаю себе за те, що пішла тоді. Можливо, варто було змовчати та терпіти заради збереження сім’ї. Адже зараз повинна самотужки виховувати дитину, допомоги не отримую. Досі відчуваю, що маю почуття до Максима.

Реклама

Також цiкаво:

Close