Я дивилась на нього з широко відкритим ротом. Закохана до нестями я не розуміла, що зі мною відбувається. Невже так буває. Вся реальність для мене існувала лише тоді, коли я бачила ці глибокі зеленувато-блакитні очі, сильні руки, широкі плечі, густе волосся й улюблений погляд. Його тіло було cпpaглим і cпoкyсливим. Я жадала обіймати, цілувати, гладити й леліяти його день і ніч. Я нескінченно дивилася на нього й тихо сходила з розуму. Я хотіла бути з ним, воліла, щоб він став моїм чоловіком, щоб був завжди біля мене, захищав і любив.
Але він мене не помічав. Він не міг зрозуміти, настільки сильне моє бажання. Я намагалася всяко привернути його увагу якимись жіночими хитрощами, нагадувала про себе. Я з’являлася в його улюблених місцях, удаючи, що то випадковість. Я не говорила прямо про свої почуття, але одного дня не втрималася й приїхала до нього на роботу. Почала щось здалеку розповідати в сльозах. Він запропонував повечеряти разом в його улюбленому ресторанчику. Та доля так повелася, що в той день ресторан був зачинений на самообслуговування. Ми змушені були поїхати до мене додому. Я швидко приготувала вечерю, дістала смачне вино, увімкнула музику. Моїм радощам не було меж. Я не могла натішитися, що мій улюблений мужчина поруч зі мною в моїй же оселі.
Так ми почали бачитися частіше. Я щоразу вигадувала якісь ситуації і бачила, що йому подобається такий формат спілкування. Я побачила, що стала цікавою для нього. І здавалося, уже нічого не заважало нам бути щасливими разом.
Та потім я дізналася дивну річ. Виявляється, у нього є законна дружина та дитина в шлюбі. Я не могла зрозуміти, як йому вдалося це приховувати, чому та жінка страждає, як він взагалі міг допустити отаке от подвійне життя. Він говорив, що з дружиною вони в шлюбі лише формально, тому що у них спільний бізнес, що у них уже давно немає ніяких близьких стосунків. Я розуміла, він тягнеться до мене.
Але оці його вчинки викликали у мене тепер лише розчарування і злість. Звичайно, я кохала його й раділа проведеним разом часом. Але в голові постійно крутилися думки про ту жінку, і що він також може вчинити зі мною так, як зараз чинить з нею. Мої почуття стали поступово холоднішими. Я змінила своє ставлення. Моя закоханість не переросла в кохання. Вона переросла в суцільне розчарування.
Я зрозуміла, що мені не потрібне чуже вкрадене щастя. Адже правду кажуть, що на чужому горі своє щастя не побудуєш.
