Упізнала рідного сина у чужій дитині!

Такий випадок стався менше, ніж місяць тому. У пологовому будинку навіть лікарі дивувалися, що за один день на світ з‘явилось так багато нових малюків, тому що у них давно не траплялось таких «продуктивних» днів.

⁃ Ох, у нас сьогодні діти, як гриби після дощу, чи не так? – сміялась немолода акушерка, поглядаючи на чергову породіллю, яку привезли кілька хвилин тому.

Сьогодні Аня відправилась з чоловіком у село. У нього там мала пройти якась угода з фермерством, а вона хотіла полюбуватися милими тваринками та подихати свіжим повітрям. Зробити їй це так і не вдалося, тому що на половині дорозі вони вернулися до пологового будинку, у дівчини почалися перейми.

Спочатку чоловік хотів везти дружину у пологовий, у якому вони вже домовилися з лікарями, але дружина наполягла, щоб віз у найближчий, тому що розуміла, що часу у них майже не залишилось. Аня відразу потрапила у палату для пологів, де й зустрілась з милою акушеркою. Її перші пологи хоч були важкими, проте дуже швидкими.

Вона народила здорового хлопчика вагою 3200 грамів та ростом 51 сантиметр, майже богатир. Мама могла тільки одним оком побачити свого малюка, доки його не забрали на повне обстеження та реабілітацію. Після цього малого богатиря лише один раз привозили мамі погодувати.

Наступного дня жінці було дуже тривожно, і вона не могла зрозуміти чому. Дивиться на малюка, ніби її, й лежить так само, але щось у ній кричить, що все не так має бути. Тоді вона і вирішила подивитися на спинку хлопчика. Ще вчора вона перевірила, чи є у її сина невеличка родина пляма на спині, що передається з покоління в покоління, й вона таки дійсно була. Але у цього хлопчика, якого вона зараз годувала — її не було. Це був не її син. Маленький Марк (ім‘я новонародженого) зараз був на руках в іншої матер,і й це лякало жінку до тремору в руках.

Почала бігати коридорами й намагатися десь почути або побачити свого сина. І, на диво, вона почула його крик. Вона не могла спутати цей голос ні з чиїм, він був надто схожим на бас її чоловіка. Вона забігла у палату, де сильно плакала дитина, а молода мама, така ж, як і вона, намагалась його заспокоїти. Аня швидко пояснила ситуацію, у якій опинилась і попросила показати спинку малюка. На щастя, інша жінка виявилась адекватною і показала. Аніна інтуїція та материнське чуття не підвело її — це був її син. Тоді вже й друга мама розпереживалась, почала шукати свого сина. На щастя, Аня швидко зметикувала перевірити маленькі написи на малюках, і вони ще довго сміялися, зрозумівши, що у двох синів однакове прізвище та ініціали, тому що другого хлопчика звали Максимом.

Після цього дві сім‘ї почали товаришувати, але розповісти я вам хотіла зовсім не це.

Серце матері ніколи не обманеш, навіть якщо є доказ у вигляді бірки з правильними ініціалами. Мама почує, що щось не так та обов’язково віднайде саме свою дитину серед сотень інших.

Мабуть, ви не раз чули, що всі діти схожі між собою, але мені здається, що так говорять лише ті, хто не був матір‘ю чи батьком!