ЖИТТЯ

«Мої онуки не будуть такими». Хотів пожартувати з батьків, а ледь не довів маму до лikapні

В наш університет цього року приїхало багато студентів за обміном. Більшість з них з Африки. Гадаю не потрібно вам говорити про колір їхньої шкіри. Оскільки я добре в школі вивчав англійську, то зміг без перешкод знайти з ними спільну мову. Не з усіма. Тільки з Мішель. Дівчина мені надзвичайно сподобалася. Але не як дівчина для стосунків, а як друг. Вона розповіла, що її мама також колись приїздила до нас за обміном. Тоді це називали «дружбою народів».

Ми з нею проводили багато часу, я показував їй нашу столицю, проводив “екскурсії” в студентське життя України. Однак навчання перервав kapaнтин. Студенти почали повертатися додому. Я також планував провести весь час дома. Й дешевше, й комфортніше. Перед самим від’їздом я запропонував Мішель в цей час пожити в мене. А то що їй сидіти в гуртожитку. Вона погодилася.

Мої батьки нічого не знали про це. Вирішив все сказати, коли ми вже будемо на місці. Вони ж не виженуть дівчину на вулицю. По дорозі мені в голову прийшла ідея пожартувати. Та краще б я цього не робив.
Щойно мама відчинила двері, як одразу кинулася мені на шию. Але швидко заспокоїлася, коли позаду мене вона побачила Мішель. «Хто це»? – спантеличено запитала мама. «Знайомся, це Мішель – моя дівчина. Ми скоро одружимося, тому що вона вагітна,» – я випалив це на одному подихові. Мама завмерла. Якби я не підхопив її на руки, то вона б впала прямо у коридорі. На гуркіт вибіг тато.

Реклама

Вже лежачи на дивані мама повторювала: «Мої онуки не будуть такими». Й тут я не знав сміятися мені чи соромитися мами з такі вислови. Та й тато не був кращим. Раз за разом з його рота вилітало слово на літеру «Н». Цікаве перше знайомство для Мішель.

Звісно, потім я зізнався й вибачився. Й далі в нас все було добре. Тільки тато запитував: «А у вас й справді з нею нічого немає?»

Реклама

Також цiкаво:

Close