Усе життя присвятила синові. А тепер він навіть не навідується до мене. А цього літа й онуків не захотів пустити до мене!

Я вийшла заміж у 28 років. У 30 народила свого першого та єдиного синочка. І вже через три роки я дізналася, що чоловік мені зpaджує, та ще й давно. Його коxaнка була вагітна, тож він вирішив розлучитися, щоб створити з нею «справжню сім’ю» (так і сказав). З того часу ні я, ні син його не бачили. Спочатку він висилав трохи грошей, а потім перестав. І мені довелося тягнути все самій…

Я ще до весілля мала свою квартиру, яка дісталася мені від бабусі. Також я вийшла на роботу, коли синові було два роки, а він пішов у садочок. Тож на момент розлучення я мала і житло, і зарплатню, тож раділа, що в мене хоча б це було, та й улюблений синочок поруч.

Я відразу вирішила, що мій син повинен мати все. Коли він пішов до школи, нам стало складніше у фінансовому плані, тож я знайшла собі ще одну роботу. Там і познайомилася з Русланом. Він був трохи молодшим за мене, ще не був одружений, дітей не мав. Та він дуже добре ставився до мого Олексія, а от Льоша «дядю» незлюбив.

Руслан часто дарував синові подарунки, ми кожні вихідні гуляли разом – парк, морозиво, атракціони, кіно. Але хоч як усе це подобалося синові, він не хотів, щоб ми жили разом з Русланом. Чоловік декілька разів пропонував переїзд до нього, всіляко намагався подружитися з сином, але все марно.

Як би Руслан гарно не ставився до мене та сина, він хотів створити повноцінну родину, а не зустрічатися, начебто нам по 15 років. Тому після року стосунків ми вирішили розстатися.

З того часу єдиним пріоритетом у моєму житті став син. Я багато працювала, щоб мати змогу відправити його навчатися в столицю. Син гарно навчався, і в нас усе вийшло. Він став гарним юристом, і ще на четвертому курсі влаштувався на одну відому фірму працювати. Звісно, я йому продовжувала допомагати грошима, але через два роки його підвищили, і він вже не потребував моєї допомоги.

Син одружився в 25 років. Його дружина зі столиці. Вони самі купили собі квартиру, адже обоє гарно заробляли. Потім Маша завагітніла, у мене з’явилося відразу дві онучки. Я була просто щаслива.

Але останні три роки син ні разу не приїхав до мене. Та й телефонувати став рідше. Тепер я чую його та онучок лише на свята, та й то по скайпу! Раніше онучки приїздили до мене кожного літа принаймні на декілька тижнів, але тепер вони підросли та подорожують з батьками за кордон.

Коли син нещодавно зателефонував мені, то я запросила їх до себе. Але син відмовився приїжджати, адже він дуже зайнятий. Я сказала, що він може приїхати на вихідні з дружиною та дітьми, а потім онучки залишилися б зі мною, адже я дуже за ними сумую. Але й тут син мені відмовив, сказав, що донькам буде тут зі мною нудно, а вже за місяць вони збираються на відпочинок у Туреччину.

Я не розумію, чи я так погано виховала сина, що він за три роки ні разу не навідав матір, чи справді молоді зараз зайняті, а я просто доскіпуюся?