Усі довкола пл1ткували, що Оленка любить гуляти з чоловіками. Ми ж цьому не вірили. Але коли побачили новонароджену дівчинку, зрозуміли: ні на кого з нашого роду вона не схожа!

Коли син привів до нас свою дівчину, я зрадів: нарешті Іван замислився про серйозне, створить уже власну сім’ю. Йому вже тридцять років було. Тому пора було над цим подумати.

Нам з дружиною Оленка видалася відповідальною та чесною дівчиною. На вроду теж була нічогенька: струнка, з довгим густим волоссям, природними рисами обличчя. Зараз куди не глянь – одні барбі надуті і нафарбовані. Олена ж мала красу не штучну, не намальовану, а натуральну.

– Гарна пара буде! – сказала дружина. – Наш Іван – красень. І вона нівроку. Онучата гарненькими в них підуть!

А наступного дня схвильована Ганна прибігла додому.

– Знаєш, що мені наші бабці біля під’їзду розповіли? Говорять, що Олена – ще та п0вія. Не стидається ні з ким у ліжко лягати. Любить погуляти з чоловіками… Ось так і сказали.

– Ну що ти, Ганю, як дитина мала? Ти віриш тим пліткаркам більше, ніж рідному сину? Ти ж Олену вчора власними очима бачила. Наче дівчина вселяє довіру! – заспокоював її я.

Іван одружився з Оленою. Через рік у нас онучок народився. Такий славний, гарний. Волоссячко чорне, густе, очі – карі. З першого дня можна було відразу сказати: наш рід. Хлопчика Богданчиком назвали.

Ганна з ним перед бабцями так і ходила туди-сюди. Мовляв, хай побачать пліткарки, який онук. Даремно вони  Олену у легковажності звинувачували.

Згодом невістка влаштувалася секретаркою в офіс. Спочатку все добре було у їхній сім’ї. А потім Олена почала приходити пізно з роботи. Івану говорила, що багато справ накопичилося.

А через декілька місяців Іванко зізнався нам, що Оленка вагітна. Як же він чекав на поповнення у родині! Свою дружину син на руках носив!

Та коли вона народила, всі були шоковані. Дівчинка була світловолосою і мала блакитні очі. Я запропонував сину потайки від невістки зробити ДНК-тест. Та Ганна відмовила:

– Хай підросте, все ще у зовнішності змінитися може!

Та минув рік, а Аміна не переростала. Була гарненькою, мов ангел, але геть не схожою ні на кого з нас!

Тоді коли з Івана почали кепкувати друзі, говорячи, що він виховує чужу дитину, що Олена йому давно роги наставила, син вирішив зробити тест на батьківство. Зробив це потайки від дружини! Результат здивував усіх: Іван дійсно не був батьком дівчинки!

Наш син подав на розлучення, покинув роботу та переїхав до іншого міста. Він не може пробачити зраду. Виплачує аліменти, допомагає Богдану, але Олену не хоче бачити зовсім.

А ще проблема у тому, що ми з Ганною не можемо відвідувати нашого онука. Олена не дозволяє нам це робити. Ось так вийшло, що бабці біля під’їзду правду говорили. Не потрібно було з цією жінкою зв’язуватися. Виявилося, що вона – вовк в овечій шкурі.