В 64 роки я закохався в іншу жінку і тепер не знаю, як po3лyчиmиcя з дружиною, щоб бути з коханою

Розповім вам мою життєву ситуацію. Звуть мене Петро Олексійович. Мені вже шістдесят чотири роки. В мене є законна дружина, ми народили в цьому шлюбі прекрасного сина, який вже має власну сім’ю та дітей. Проте я закохався іншу.

Коли син одружився, тоді я почав помічати, а згодом і повністю зрозумів та усвідомив, що ми з дружиною один для одної стали наче чужими, не рідними людьми.

Ми вийшли на пенсію, і тоді я вирішив купити невеликий будиночок в селі біля нашого міста. Дружина була категорично проти, бо звикла до життя в місті та не хотіла проводити свій час на городах, мовляв, все життя працювала і тепер хоче вийти на заслужений відпочинок, а не в городі ритися. Але я її вмовив.

Ми придбали будинок та переїхали на літо туди. Мені дуже подобалося там жити, але от дружина так і не прониклася сільською атмосферою. Їй все так само не подобається в селі. Дружина відмовлялася допомагати по городу і весь час посилалася на погане самочуття.

Улюбленим відпочинком дружини було просто лежати на ліжку та дивитися телевізор, пекти щось та в’язати. Але це все занадто нудно. І тому я займався городом сам.

Прийшла осінь, і ми повернулися назад до міста. Дружина була неймовірно рада, що ми нарешті поїхали з того ненависного їй села. Але от мені було сумно їхати назад додому. Мені краще в селі. Але не тільки через те, що там будиночок і що то є село.

Через деякий час я поїхав назад до села, а дружину залишив у місті. В селі тому я закохався в жінку одну. Вона молодша мене, їй п’ятдесят дев’ять. Спершу вона не дуже хотіла відповідати на мої почуття, але з часом ми більше дізналися один про одного, та вона все таки відповіла мені взаємністю. Дружині я казав, що займаюся господарством, але насправді в більшості я проводив час з коханою жінкою.

Я вже вирішив, що хочу розлучитися, але єдине, що мене зупиняє – це син. Точніше, як він відреагує на наше з дружиною розлучення. Дружина поки не знає ні про що. Але я більше не можу її обманювати, бо відчуваю себе жахливою людиною. Але і наважитися зізнатись також не можу…

Може ви підкажете мені, що робити?