Про стосунки тещі та зятя складено масу анекдотів та приколів. Це невичерпне джерело для коміків та письменників. Скільки всього вже вигадано. Але стереотип про те, що ці два члена однієї родини один одного нед0люблюють виник недаремно. Нещодавно я сам переконався в цьому на власній шкурі.
Зі своєю дружиною я почав жити разом понад рік тому. В нас не було пишного весілля. Ми просто пішли та зареєстрували свій шлюб. Наші батьки були шоковані, адже для них звістка про те, що ми стали чоловіком та дружиною стала сюрпризом. Вони знали, що ми вже довго зустрічаємося, живемо разом, питання весілля неодноразово підіймалося на сімейних посиденьках. Але коли ми вирішили стати чоловіком та дружиною, то нікому нічого не сказали. Та й було ніколи. Наші друзі нам підкинули гарячий тур на відпочинок. За такі гроші навіть до Києва не з’їздиш, а тут п’ятизірковий готель на тиждень. Але була єдина умова. Цей тур був для сімейних пар. Тому ми скористалися нововведенням та зареєстрували швидкий шлюб. Хтось скаже, що геть не романтичне весілля. Можливо, зате ми цілий тиждень грілися під сонцем.
Ми жодної миті не шкодували про своє рішення. По поверненню переїхали жити до квартири у столиці, яку мені залишила бабуся. Хоч й без ремонту, зате свої квадратні метри. З часом батьки відійшли від шоку та легкої образи й зараз згадують наш вчинок з гумором. Але не теща. Для неї стало надзвичайною образою, що у двадцять першому столітті ніхто не засилав до неї сватів та не проходив всі ті веселі, але, як на мій погляд, дурнуваті обряди. Вона довго не розмовляла з нами. А коли знову почала спілкуватися, то не приховуючи валила на мене всі світові біди. То їй не подобалася зачіска дочки, а винен я, що не даю грошей на перукаря. У квартирі не прибрано – я її не змушую. Попросив прибрати – тиран, який не дає життя жінці. Загалом, ніяк не вгодиш.
А нещодавно вона взагалі перестала бачити межі. В неї є якісь далекі родичі, у яких дочка вступила до столичного ВНЗ. Дівчина пещена та примхлива. Заявила батькам, що не хоче мешкати у гуртожитку. А грошей на найману квартиру у родини немає. І тут на допомогу бідним родичам прийшла моя теща. Без нашого з жінкою відома пообіцяла поселити її в нас. Ми про це довідалися лише коли побачили її та дівчину на порозі. «В гуртожитку їй не подобається. Тепер вона буде мешкати разом з вами,» – заявила теща та почала запихати у квартиру речі своєї родички. Ми з дружиною стояли та не знали, що сказати. Ми маємо своє життя, інтимні стосунки, а тут в нашій квартирі буде стороння людина.
Поки теща вже розкладала пакунки та показувала родичці квартиру, то ми з дружиною вийшли в іншу кімнату переговорити. Вона також не хотіла впускати у наше життя не знамо кого. І ось після наступної розмови з тещею я став для неї ворогом номер один. Навіть переграв голову ОСББ у її будинку. Я їй прямо пояснив, що ми не збираємося нікого до себе підселяти. А те, що вона там наобіцяла родичам не спитавши нашої думки, мене не хвилює. Того дня ми сильно посварилися. Коли я зачинив за нею двері, то ще довго чув, як вона кричала у під’їзді речі, які навряд чи можна тут написати. Навіть я, чоловік, не знаю таких слів.
