ЖИТТЯ

В нас залишився останній шматок хліба та масла. Я знала, що точно не зможу цим наїстися, тому й вирішила, що його повинні з’їсти мої діти

Коли зараз кажуть, що дев’яності роки були важкими, то мало хто може уявити наскільки це було важко. На моїх очах зникла величезна країна. Держава покинула своїх людей сам на сам з пр0блемами. В один день чоловік залишився без роботи. Потім почав nuячuти. Все частіше він приходить додому ледь тримаючись на своїх ногах та навіть почав niдіймати pyку на мене та дітей, чого ніколи не було раніше. Але видно r0piлка швидко перетворює людину у звіра.

Одного разу він не прийшов ночувати. На ранок сусіди прийшли та сказали мені, що його забрала швидка допомога. Вночі він йшов п’яний та впав у сніг й замерз. Ось так я їх залишилася без чоловіка з трьома дітьми. Після останніх місяців з ним я настільки розчарувалася в ньому, що навіть не плакала. В голові навіть промайнула страшна думка, що так мені з дітьми буде навіть якщо не краще, то хоча б легше.

Тоді я працювала на взуттєвій фабриці. Робота прямо-таки пекло. Запах клею, хімікатів, руки постійно червоні від тієї гидоти. А кашель такий, що навіть дихати не давав. Але іншої роботи не було, а я повинна була годувати своїх дітей сама. Батьки чоловіка мешкали аж на іншому кінці країни, тобто в той час вже навіть не нашої країни. Та й за життя чоловіка вони не особливо цікавилися? як ми живемо. А після того, як його не стало, то навіть й не писали. Мої батьки мешкали в селі. Час від часу моя мама щось передавала онукам, але вона тоді навіть не здогадувалась в якій скруті ми живемо. А мені було соромно їй зізнатися, що ми ледь-ледь зводимо кінці з кінцями.

Реклама

Разом з дітьми ми рахували кожну копійку. А я намагалася зробити все, щоб ніхто не подумав, що ми бідні й нещасні. Зимою я ходила на роботу в осінньому пfльті чоловіка. Дітям же мені вдалося купити хоч і старі, зате теплі зимові куртки. Був навіть день, коли у нас залишився останній шматок хліба й масла. Тоді я вирішила, що хай повечеряють діти, а я вже якось нап’юсь гарячого чаю й буду спати. Зціпивши зуби я змогла сама виростити трьох дітей.

Коли син підріс, то став допомагати мені. Перед та після школи він йшов підробляти вантажником на місцевий базар. Інколи платили грошима, але частіше давали продукти або ж якийсь одяг. Коли йому виповнилося вісімнадцять, то його одразу забрали до армії, навіть не дивлячись на те, що я була матір’ю одиначкою. Старша дочка вступила до університету. Закінчила навчання на відмінно, зараз вона працює старшим менеджером у відділенні банку. Молодша дочка стала вчителем української мови та літератури. Ще під час навчання заробляла займаючись додатково з учнями. Коли син повернувся з армії, то одразу вступив до військового училища.

Зараз, коли дивлюся на них, коли вони приїжджають до мене на вихідні або ж на якісь свята, я просто дивуюся, як мені, слабкій жінці, вдалося виростити й належно виховати трьох дітей. Мені неприємно слухати, як зараз молодь жаліється, що їм важко, а самі тримають в руках телефони, які коштують декілька моїх зарплат. Зараз не важко, просто всі хочуть одразу стати багатими та успішними. А тоді, в дев’яності, я лягала й прокидалася з думкою, чим нагодувати дітей, а не який телефон їм купити та де попити кави з друзями.

Реклама

Також цiкаво:

Close