ЖИТТЯ

В той день я твердо вирішила, що хочу мати дітей, а якщо пощастить, то ще й чоловіка

Після університету я одразу почала працювати. Не можна сказати, що я була відмінницею. До червоного диплома мені було дуже далеко. Я навчалася на економічному факультеті. Й поки мої однокурсники сиділи над книжками та зубрили напам’ять ціли сторінки тільки для того, щоб отримати гарну оцінку, я вже на практиці застосовувала знання. Кілька разів мене ледь не вигнали за велику кількість пропущених занять. Але я завжди доводила викладачам, що знаю предмет, хоч й оцінка була мені не важлива. В прямому сенсі слова, коли я отримала диплом, то одразу поїхала в офіс на роботу, щоб закінчити підготовку документів для укладання угоди.

Наступні двадцять років мого життя так й пройшли на роботі. Я швидко просунулася по кар’єрних сходах. Весь час я гадала, що для родини та дітей ще не час. Мама не переставала мені надокучати розмовами про те, що мені потрібно знайти чоловіка. Але мені це було не цікаво. Звісно ж, що я мала відносини з чоловіками. З одним ми навіть прожили понад рік, але до весілля справа так й не дійшла. Як то кажуть, ми не зійшлися характерами. А точніше, він не зміг змиритися з моїм.

Кілька місяців тому в мене був день народження. Сорок один рік. Мені стало страшно, коли я усвідомила в себе в голові цю страшну цифру. В той день, якщо не рахувати колег та підлеглих, які хочуть вислужитися, мене з днем народження привітала лише мама. Я зрозуміла, що більше не маю близьких людей. Коли пила каву на балконі, то побачила, як чоловік з дружиною ведуть до школи свою дочку. Не знаю чому, але через вигляд їхньої щасливої сімейної ідилії я почала плакати й довго не могла заспокоїтися. В той день я твердо вирішила, що хочу мати дітей, а якщо пощастить, то ще й чоловіка. Однак в дзеркалі я більше не бачила тієї молодої дівчини, за якою бігало пів курсу хлопців в університеті. Я приваблива, але більше немає того головного, що подобається чоловікам – молодості.

Реклама

На роботі я почала уважніше придивлятися до кожного чоловіка. Всі вони навіть того не знаючи у моїй голові пройшли кастинг на роль майбутнього чоловіка та батька моїх дітей. Але жодного мій внутрішній режисер так й не затвердив. Випадок підвернувся на святкуванні нового року. Наша фірма влаштувала для працівників корпоративне свято в одному з ресторанів міста. Так сталося, що разом з нами у закладі відпочивала й інша фірма. Після кількох чарок алкоголю вже важко було зрозуміти, де хто працює. Офіси перемішалися.

Свято вдалося. Я це оцінила по тому, що вранці прокинулася в себе вдома з невідомим мені чоловіком. По трохи пам’ять почала повертатися до мене, і я згадала, що він бухгалтер іншої компанії. Я привела себе до тями. Зробила ранковий макіяж. Коли його розбудила, то ми разом попили кави й він пішов.

Я б не надавала цьому інциденту значення, якби через місяць не дізналася, що вагітна. Почуття двозначні: радість та подив. Він також дізнався. Запропонував одружитися. Сама не знаю як, але я погодилась, й незабаром у нас весілля. Ось так в один день та за дві зустрічі з невідомим мені чоловіком все моє життя змінилося.

Реклама

Також цiкаво:

Close