В цьому маленькому містечку всі знали, що Микола — гарний парубок, який колись розбив серце молодій наречені, загулявши на одній з вечірок, після цього Ганна довго відходила від удару коханого. Настав день, коли вона повністю вилікувалася і покохала іншого, але саме тоді Микола повернувся у рідне місто

Новий хлопець Ганни був надзвичайно ніжним у відносинах, Тарас знав про її рану, яка так довго загоювалася, але не дорікав їй поганим настроєм чи злою поведінкою в моменти розчарування, а тільки міцно обіймав та казав: “Все буде добре, я завжди поруч“. Така поведінка і вилікувала дівчину, вона знову розквітла і покохала цього чоловіка.

Одного літнього дня, коли Тарас повертався після роботи додому, він побачив перед собою високого, здорового Миколу. Чоловіки зупинилися та привіталися один з одним, саме в цей момент Тараса охопив внутрішній жах – а раптом вона знову згадає колишні почуття і покине його.
Він прийшов додому і майже щохвилини гнав від себе ці думки, але поверталися знову і знову.

Через декілька днів молоду пару запросили на день народження спільні друзі. Під час святкування в кімнату зайшов Микола, такий гарний, як колись. Ганна навіть не здивувалася, вона тільки щиро посміхнулася та ще більше пригорнулася до свого Тараса. Новий гість відразу став душею компанії та почав всіх веселити. Коли Ганна сміялася з його жартів, Тарас пильно наглядав за нею, її поглядами, жестами, однак у них не було нічого підозрілого, таємного. В такі моменти він заспокоювався та продовжував веселитися, але і далі залишався на сторожі емоцій коханої.

Коли вони повернулися додому увечері, Тарас не витримав і спитав Ганни:
“Чому ти така спокійна? Поводишся так, ніби між вами нічого не було.”

Дівчину здивував та налякав тон коханого, вона не очікувала такої реакції, адже знала, що поводилася нормально. Вона сказала:
“Та невже ти думаєш, що я до тепер його кохаю? Хіба за ці два роки я не довела тобі, що ти найкращий чоловік, якого я коли-небудь зустрічала? Те, що було між нами з Миколою в минулому, ми були ще юними і я нас розділяли різні інтереси, думки та погляди на життя.”

Тарасові стало соромно за свою поведінку, і він вирішив більше не зачіпати цю тему, бо слова коханої зачепили струни його душі, він нарешті зрозумів, що завдяки йому вона стала відчувати себе в безпеці, це він не тільки вилікував її від розчарування, але й несвідомо змусив покохати ще раз, але тепер вже назавжди.
Ні, у них не хвора любов, яку можна порівняти тільки із залежністю, вони справді надихають один одного та лікують і це їм дає сили жити далі, будувати кар’єру та створювати свою маленьку, щасливу сім’ю.