Вадим дивився на синів брата і невтішн0 мотав головою – той нічого їм не дав, на відміну від самого чоловіка, який вивчив своїх дітей на юристів та адвокатів!

Того дня Вадим засидівся у парку, дивився на небо і не міг зрозуміти, чому життя до нього таке нecправедливе. Він же був чудовим, люблячим батьком, який багато працював, і все для того, щоб дати дітям все найкраще, вивчити їх.

Проте він знав, що було у ньому, і те, за що люди його недолюблювали, – надто він любив хвалитися, особливо на сімейних застіллях, де був його менший брат Валерій, який невтомно працював, і все одно мало заробляв для своїх чотирьох дітей. Він знав, що не зможе забезпечити їм навчання у кращих університетах, тому робив все, щоб вони виросли хорошими людьми.

Вадим дивився на синів брата і невтішно мотав головою – той нічого їм не дав, на відміну від самого чоловіка, який вивчив своїх дітей на юристів та адвокатів! Щоразу на сімейних святкуваннях Вадим нагадував братові, що той не зміг вивчити синів, а Валерій лише хилив голову, йому було образливо чути ці слова.

Минуло чимало років, їхні діти почали будувати власне життя – кар’єри та сім’ї. Діти Вадима мали все найкраще, автомобілі, будинки, зарплату, але от з дітьми щось не виходило. Як вони з дружинами не старалися, та ні в кого вдома ще не лунав дитячий сміх. І до лікарів їздили, і до цілителів, і у святі місця, але нічого не приносило плодів. Жодному синові Вадима Бог не посилав дітей.

Вадим дивився на небо і не міг зрозуміти, чому Бог до нього несправедливий, чому не може послати його дітям та йому на старості щастя?

Дивився на братових синів і не міг повірити. Всі вони були звичайними працівниками, заробляли мало, жили в маленьких квартирах, але у всіх вже були дітки, всі вони були щасливими.

Одного разу вони запросили Вадима на сімейне святкування. Там всюди був дитячий сміх, розмови, ігри, і все це настільки розбивало йому серце, що він пішов звідти зі слізьми. Сюди у парк.

До нього дійшло, що насправді одних грошей та кар’єри для щастя мало, потрібне ще щось. Він щиро заздрив братові, який мав онуків і лише молився Богові, щоб і собі якнайшвидше отримати таке щастя й позбутися від самотності.