Ваш син 3іпсував життя нашої донечки!

– Я постійно йому про це говорила! Відчувало моє серце, що цим все і закінчиться! – говорить моя подруга Люда і витирає сльози. – Але ж син вперся, як баран, і лише рукою до мене махав, мов не вчи вченого. От і доскакалися! А нам тепер з цим щастям що робити?

Така історія уже нікого не вразить. Двоє шістнадцятирічних дітей(?) полюбили один одного, почали вести доросле життя. Оля, так звати дівчину, та Данік, сина моєї подруги, всіх навколо запевнювали, що у них все під контролем, але що вже сталось. От лише є одна проблема, хоч термін у дівчини маленький, її мама стоїть проти того, щоб вона робила @борт!

– Уяви собі мені ще й сорока немає. А я вже бабусею стану!

Оля та Данило познайомилися у таборі, куди їх відправили самі вчителі. Туди могли потрапити тільки відмінники, вони двоє добре розуміються не тільки у шкільних предметах, а й ужитті. Двоє з хороших сімей, і все одно нічого з цього їх не врятувало від молодої дурості…

– Взагалі, мій спочатку до неї нічого не проявляв, як я зрозуміла. Вона перша почала йому писати, дзвонити, бувало й таке, що чекала його під домом! Вона дівчина красива, я, як перший раз її побачила, то подумала, що їй уже точно двадцять, ну розвинута вона точно старше своїх років! Він спочатку до неї ставився, як до подруги, але вона швидко його «в оборот взяла», тому не думаю, що там залишалися якісь шанси. Я тоді, звісно, відразу почала розповідати синові про те, що потрібно думати головою, що любов – це добре, але потрібно думати про майбутнє. Він постійно говорив, що все це знав, але схоже знання на практиці застосовувати не хотів.

І після того всього її батьки прийшли та ще й почали звинувачувати нашого сина у тому, що він тій дівці, яка тут постійно хвостом крутила, життя зіпсував! От і зрозуміла я, чого колись мама розповідала, що таким дівкам ворота дьогтем мазали! Це ж вона спокусниця, звела його до такого стану, що йому діватися не було куди, хіба він тут хоч краплю винний? Лише не зміг стриматися, але котрий би зміг?

– Ну, ти все одно не права. Тут дві сторони винні, — відповіла я – Син там не меншої участі брав, ніж дівка, та й міг подумати про наслідки. Я б своєму таке влаштувала після такої звістки! Ух! Один би хліб їв та воду пив тижнями! А потім би на заробітки закордон, щоб знав, як гроші важко даються, а на дитину їх ух як багато треба!

– Ой, та це все лише у теорії! А насправді то дівчата мають першими думати про те, як уберегти себе, адже їм потім 9 місяців і 18 років мучитися з наслідками своєї неуважності!

– Тобто ти хочеш сказати, що твій любий син ні краплі не винний у всьому, що сталось, і ти просто так це все йому з рук спустиш?

– А як я це все тепер виправлю? Мені його,  може, з дому вигнати? Побити? Змусити на ній одружитися? – дивиться вона на мене, як на дурнувату – От ви говорите, що чоловіки повинні нести відповідальність і всяку подібну диковину. А що ти з нього візьмеш, коли йому шістнадцять?

– Як це що? Якщо народять, то разом і виховувати будуть.

– Ну, народить вона, він буде бачити інколи дитину, буде помагати грошима, багато ти візьмеш з підлітка?
Можна багато обговорювати підліткову вагітність і шукати у ній винного, але який у цьому сенс, якщо тепер й вагітність у 25 може принести скільки ж проблем, бо «діти» досі не виросли й повністю залежать від батьків. Хіба батьки повинні постійно вирішувати те, що зробити діти?

Та і як можна знайти винного у такій складній ситуації? Батьків дівчинки, чи батьків хлопчика…. А ви що про це думаєте?