Ваша вагітність – п’ять-шість тижнів, – сказала лікарка, відклавши інструмент у лоток і акуратно знявши медичні рукавички…⚘

Вагітність пятьшість тижнів, сказала лікарка, кинула інструмент у миску й зняла гумові рукавиці.
Будете народжувати?
Ярина промовчала.
Сорок два роки, четверта дитина, якої вона зовсім не чекала. Грошей обмаль, ледве витягують від зарплати до зарплати. Старші ще вчаться, найменшою ще навіть у школу не ходила треба і сарафан, і блузку, і новий портфель, не говорячи вже про зошити та книжки… А тут такий подарунок!
«Пораджуся з чоловіком, вирішила вона, хай скаже своє слово».
Я була в лікарки, сказала Ярина за вечерею.
Так, вагітність підтвердилась. Шість тижнів.
Чоловік перестав жувати, відклав вилку.
Що ж, будемо народжувати. Добре буде: два хлопці, дві дівчинки. Повний комплект.
Комплект! А жити на що?
Вона розповіла про старших, про молодшу, якій Бог знає скільки всього потрібно, й ще більше переконалась, що в такому положенні, у такому віці народжувати, то просто якась дурість.
Буду здавати аналізи на переривання.
Після всіх аналізів Ярина впала духом.
Жаль було того маленького створіння, що росло у неї під серцем. Мабуть, дівчинка… біленька, гарненька, непосидюча.
До жіночої консультації Ярина їхала трамваєм серед тисняви. На зупинку не вийшла просто випала. І тут з її плеча злетів якийсь ремінець, навіть одразу не зрозуміла, звідки він. А тоді ошелешено крикнула: ремінець був від сумочки.
Крадії просто обрізали його і поцупили сумку, а разом з нею всі гроші та результати аналізів.
Ярині не залишалося нічого іншого, як повернутися додому. Деякі аналізи довелося перездати, деякі вдалося відновити.
Вдруге, коли виходила з автобуса, Ярина підвернула ногу і сильно травмувалась.
«Втретє піду взагалі шию зламаю», зі страхом подумала вона і вирішила: дитині бути. І заспокоїлась.
Вагітність минала добре, Ярина вже знала, що носить дівчинку. Але на другому узд трапилась біда: лікарка побачила підозру на синдром Дауна.
Вам треба здати аналіз навколоплідних вод амніоцентез, сказала вона, заповнюючи направлення. Попереджаю: процедура може бути небезпечною для дитини, є ризик викидня або інфекції.
Ярина подумала і погодилась.
У призначений день вони з чоловіком поїхали в жіночу консультацію. Чоловік лишився чекати у коридорі, а Ярина на ватних ногах зайшла в кабінет. Лікарка стала слухати серцебиття дитини, а воно шалене.
Почекаємо, сказала лікарка. Зараз введемо магнезію.
Ввели магнезію, Ярину відправили в коридор, щоб заспокоїлась.
Минув час, Ярину покликали знову. Сердечко вповільнилось, але тепер дитя повернулось спиною. Аналіз так не беруть.
Ще зачекаємо, мовила лікарка, можливо, повернеться обличчям.
На третій раз усе вийшло: дитя обернулось, серцебиття нормалізувалось.
Ярині обробили живіт.
Стояла спека, у кабінеті було відчинене навстіж вікно для протягу. Медсестра взяла інструменти, і саме у цю мить у вікно залетів голуб. Наляканий птах почав шукати вихід, кружляв серед людей. Медсестра з переляку впустила лоток, інструменти розкотилися по підлозі.
Ярину знову вигнали у коридор чекати, поки медики проженуть голуба і простерилізують нові інструменти.
Що там за гам таки стоїть? здивувався чоловік.
Голуб залетів, переполох наробив.
Ярина, це не просто так. Йдемо додому.
І вони пішли.
У свій час Ярина народила дівчинку.
Зараз їй десять років.
Світленька, гарненька, непосидюча…
Після всього пережитого зрозумів головне: іноді саме життєві випробування підказують, яке рішення правильне. І як же добре, що ми її залишили.