Після розлучення з батьком мати відвезла мене до бабусі, остання мене й виховувала. Коли я ж стала успішною, мама знову повернулася в моє життя. Я сподівалася, що вона хоче мене підтримати перед весіллям

Сталося так, що мої мама з татом не змогли жити разом. Коли мені було п’ять, вони вирішили розлучитися. Тато поїхав жити до іншого міста, і я більше нічого про нього не чула, мама ж відвезла мене до бабусі в село. Через декілька років вона також нібито забула про моє існування.

Одного разу, коли я була ще маленька, мій тато зібрав речі та поїхав начебто у відрядження. Не знаю, чи мама знала, що насправді він нас кидає чи ні, але для неї не стало сюрпризом, коли через деякий час прийшли папери про розлучення. Я не знаю, як вони там усе вирішували, але, напевно, я мала залишитися жити з мамою.

Квартиру в місті ми винаймали, мама заробляла небагато, тож невдовзі ми поїхали до бабусі в село. Знаходилося воно неподалік від нашого міста, тож спершу мама просто кожного ранку їхала на роботу, а ввечері поверталася. Потім вона сказала, що їй так незручно, що їй треба й особисте життя влаштовувати, тож вона поїде в місто, а мене залишить бабусі ненадовго.

Спершу мама приїздила ледве не щотижня, потім – усе рідше й рідше. Вона привозила нам подарунки, давала бабусі гроші, та тривало це недовго. Востаннє я бачила маму, коли мені було вісім років. З батьком же я не спілкувалася від часу їхнього розлучення, і у вісім років навіть не пам’ятала, як він виглядав.

Та бабуся змогла замінити мені всіх. У цієї жінки стільки любові, що б вона могла наповнити нею, здається, весь світ. Я завжди буду вдячна бабусі за те, що вона мене не кинула.

Я змогла добре закінчити школу, вступити в університет на бюджет. Ще навчаючись я намагалася багато працювати, допомагала бабусі матеріально, приїздила кожні вихідні, щоб і по господарству допомогти й навідати, адже я за нею дуже сумувала.

Зараз я вже закінчила навчання, змогла отримати високу посаду. Я багато заробляю, винаймаю двокімнатну квартиру. Бабусю я забрала до себе, так що тепер ми живемо вдвох, сусідка доглядає за бабусиним будинком, а ми туди навідуємося час від часу.

Три роки тому я зустріла гарного молодого чоловіка. Він зміг полюбити не тільки мене, а й мою бабусю. Скоро в нас весілля. Ми вирішили зібрати спочатку гроші на велику квартиру, щоб бабуся жила з нами, а вже потім одружитися. Та завдяки престижній роботі, нам це вже майже вдалося. Ми плануємо справити весілля наступного року.

І тепер мама знову з’явилася в моєму житті. Нещодавно вона приїхала в село до бабусі. У сусідки дізналася мій номер. Вона мені зателефонувала та благала про зустріч. Я погодилася, адже ніколи не тримала на неї зла та сподівалася, що вона колись повернеться в моє життя.

З мамою ми зустрілися в кафе. Вона питала в мене про моє життя. Я розповіла, як у мене все добре, що тепер ми з бабусею живемо в місті, що в мене гарна посада та висока зарплата, що я маю гарного молодого чоловіка, за якого в наступному році виходжу заміж… Мама все слухала, та, здавалося, щиро раділа за мене. Потім ми зустрілися ще декілька разів…

Коли я ж стала успішною, мама знову повернулася в моє життя. Я сподівалася, що вона хоче мене підтримати перед весіллям, але виявилося, що вона сама опинилася в скрутному становищі. На третій зустрічі вона розповіла, що знову вийшла заміж, що народила ще двох дітей. Вони зараз навчаються, і нещодавно чоловік її покинув, тепер вона потребує грошей, і багато. Мама запропонувала мені домовитися про суму, яку я їй буду висилати щомісяця…

Я була неприємно здивована, адже думала, що мама хоче повернутися в моє життя, а виявилося, що їй були потрібні мої гроші… Я їй відмовила, а потім заблокувала її номер. Тепер я знаю, що єдина людина, яка мене завжди щиро любила, – це бабуся. І саме їй я буду допомагати. І, може, мене хтось осудить, та маму я хочу забути остаточно, і не шкодую, що відмовила їй, більше цієї людини в моєму житті не буде!