Василина на самоті куштувала кутю на багатий вечір, як почула стукіт у двері. Там стояв її колишній чоловік. Здивована жінка впустила його у хату, тоді й він повідомив її, що вона була найкращою і що він хоче повернутися до неї…

Чомусь Василина твердо була переконана, що все життя її пішло шкереберть ще тоді, коли її батьки нарекли цим дурним чоловічим іменем. Вона ж єдина донечка у родині й навіщо її було давати таке дурнувате й грубе ім’я.

З першим своїм чоловіком, Михайлом, жінка познайомилась в університеті, на якомусь святі, де він запросив її на танець, довго сміявся з імені та вихваляв її красу. Згодом вона дізналася, що саме її, старший на 2 роки, хлопець обрав через довгу косу, яка йому припала до душі. Всього три місяці вони зустрічалися, як хлопець запропонував дівчині одружитися.

Закоханість страшна річ, бо ти припиняєш бачити будь-які недоліки свого партнера й впевнена, що він ідеальний. Це й сталось з Василиною. Її батьки намагалися відмовити її від поспішного рішення. Все-таки її 21 рік, ще нехай би погуляла та й зять якийсь дивний, але вона їх чути не хотіла.

Через рік після одруження вся родина святкувала народження маленького Олексія. Для Василини ця дитини принесла великі зміни у життя, а особливо у поведінку її коханого чоловіка, який з люблячого перетворився на сварливого та злого.

Починалось все з того, що чоловік почав пізно приходити додому й сваритися на дружину, коли щось було не приготовлене чи не прибиране, вона намагалась йому пояснити, що дуже втомлюється, доглядаючи за малечею, але він її мов не чув. З кожним тижнем все ставало тільки гірше, й через 2 роки він просто не прийшов додому ночувати два дні поспіль. Василина не могла собі місця знайти й коли чоловік з’явився, то намагалася вияснити, де він був і що сталось, але той сказав, що це не її справа.

Мама намагалася заспокоїти донечку й відрадити її біль, хоча сама розуміла, що нічого путнього з цього Михайла все одно не вийде.

Чоловік все рідше приходив додому, а одного дня зовсім зник, тоді на порозі з’явилась свекруха, яка повідомила, що Василині не варто його шукати й турбувати, бо у нього тепер нове життя закордоном з прекрасною жінкою Оленою.

Василині було всього 25, коли вона вчилась повністю сама себе забезпечувати та виховувати сина. Попри те, що чоловік ігнорував оплату аліментів, його батьки не були такими байдужими до внука й раз чи два на рік приїздили та привозили подарунки.

Протягом всього життя жінка намагалась забезпечити сина усім необхідним та й він був доброю та розумною дитиною, тому після школи поступив закордон на навчання. І уже на останньому курсі його помітила хороша фірма, що й запропонувала там працювати. Так він і залишився там.

Василина не могла припинити радіти кожному успіхові сина, але у її душі було тоскно, бо вона залишилась абсолютно самотня. Чоловіка вона ніколи не намагалась знайти, хоч і досі виглядала дуже красиво. На це було ді причини. Перша, що вона присягалась у цьому шлюбі перед Богом і не хотіла вчиняти такий гріх, а друге те, що у неї є часу не було на побачення ходити. Проте дещо таке змінилось у зовнішності жінки – вона тепер мала коротке волосся. Після того, як чоловік втік з іншою жінкою закордон, вона вирішила, що не має права носити тепер цю косу.

Син сам намагався влаштувати мамі побачення та спонукав її до пошуків нового кохання, але вона все відмовляла, пояснювала це так: «Сину, зрозумій, якщо Бог підготував мені таку долю самотню, то значить так я і житиму!».

І хоча могла б вона жити поруч з сім’єю сина закордоном та не хотілось її на чужину, тому син вирішив зробити її подарунок та почав будувати гарненький будиночок у селі, над озером, про який жінка давно мріяла.

В переддень Василя до будинку над озером постукали й Василина була вкрай здивована побачивши там постарілого Михайла. Жінка була наскільки ошелешена такою появою, що і пустила його у дім.

Вони пили чай і він розповідав її, як погано склалась його доля, як нова дружина обманула його й зрадила з іншим, як самотньо йому зараз і що йому нікуди діти, бо батьки заповіли свою квартиру молодшій сестрі й те, як він сумував за Василиною та шкодував, що так з нею вчинив, адже вони разом перед Богом у вірності клялися.

Жінка його не перебивала й уважно слухала, а коли він закінчив, то попросила покинути її дім. Почувши це, чоловік мов оскаженів: «Та як ти смієш виганяти мене? Думаєш, я не знаю, що цей дім син тобі побудував? А син й моя кровинка значить я маю право на половину цього дому!».

Василина розгубилась й на її особисте щастя дзвонив винуватець цього скандалу. Василина намагалась пояснити синові, що сталось, але Михайло вирвав слухавку й сам почав говорити щось до сина, той не дав йому й речення закінчити, як промовив: «Ти нам ніхто, забирайся геть з дому моєї мами, а якщо не зникнеш, то просто зараз тут буде наряд поліції за вторгнення у приватний дім!»