Вчора до мене зателефонувала мати. А на серці у мене неспокій, начебто щось повинно статися. І я не помилялася. Матір сказала, що вітчим захотів написати заповіт.

Моя мати розлучилася з батьком коли мені було п’ятнадцять років. Після цього, я ні разу не чула від неї поганого слова про цього чоловіка. Батько зрадив матері… Переїхав жити до іншої жінки.
Але навіть така ситуація не зробила слабкою мою матір. І доля її нагородила прекрасною долею. Вона зустріла Романа.

Чоловік вже був розлучений, але причина розриву не зрада. Його колишня дружина вічно говорила, що він не достатньо заробляє. Звісно, що одного дня це набридне слухати. Роман зібрав всі свої речі та пішов з дому. Причину пояснив лише своїй дочці.

Після розриву не здорових стосунків, його життя абсолютно змінилося, в кращу сторону. Змінив роботу, почав більше заробляти. Відповідно появилася можливість купити кращий автомобіль та квартиру. А жінка, коли довідалася про це все, захотіла миритися. Але було вже надто пізно, адже Роман вже зустрічався з моєю мамою.

Він прийняв мене, як рідну дитину. Його турботу неможливо пояснити словами. Та і я швидко до нього звикла та почала називати татом. У нас була справжня щаслива та міцна сім’я. А я дуже була рада, що мати нарешті щаслива.

Минуло вже чотири роки. Я після навчання залишилася жити у місті. Згодом влаштувалася на роботу та створила свою сім’ю. Мати з вітчимом жили самі, а це хороша можливість нарешті відпочити лише удвох.

Вчора до мене зателефонувала мати. А на серці у мене неспокій, начебто щось повинно статися. І я не помилялася. Матір сказала, що вітчим захотів написати заповіт. Начебто йому приснився не хороший сон. Стан здоров’я його не надто хороший, має певні проблеми із серцем. Але це не привід у такому віці писати заповіт. Він нікого звісно не слухав, зробив те, що хотів.

І не повірите… Роман заповів все своє майно дочці від першого шлюбу. Проте з нею не бачився вже тридцять років. Ніхто звісно не претендував на якусь частку, але як же моя мати. Вона все купляла у цей дім, створювала затишок та порядок. І в результаті – жодної вдячності.

Такий вчинок вітчима нас засмутив. Але ми не в змозі щось змінити…