Весь салон автобуса сміявся з мене, коли я зрозуміла, що не маю чим заплатити за проїзд й знайшла інше рішення

Сіла у маршрутку й починаю шукати гаманець. На наступній зупинці зрозуміла, що забула гаманець на роботі й чую від водія протяжне: «Передаємо за проїзд!».

Так, треба пошукати у кишенях куртки й сумки. Чим же розплачуватися? Ніде ні копійки не має! Заглядаю по кишенях й тут помічаю шоколадку, якою пригостив мене сьогодні колега по роботі. Ціла, ще не розпакована.

Не довго думаючи, я передаю шоколадку на перед, як оплату за проїзд. А сиділа я майже у самому кінці, тому мою «оплату» спостерігав весь автобус й голосно сміявся.

Помітила здивований погляд водія, коли він замість грошей отримав шоколадку, а потім, через мить, у руці він простягнув кілька шоколадних цукерок й попросив передати мені решту!

Весь салон автобусу не міг вгамуватися від сміху, коли до мене дійшло кілька шоколадних цукерок!