Літо. Жаркий день. Яна зі своєю чотирирічною донечкою Наталочкою їхала додому в місто з села, де вони гостювали у бабусі. В автобусі було багато людей, від чого ставало ще й дуже душно.
Проте Яна все таки змогла знайти вільне місце та посадити собі на коліна донечку. Лише водій закрив двері, як Наталочка закричала на весь салон:
-Матусю! Ти трусики забула! Забула! Чому ти без трусиків їдеш?
В цей момент всі люди, що були в автобусі, гучно зареготали. Яна ж почервоніла і дуже розгубилася. Жінка тихо запитала доньку, чому вона вирішила, що мама їде без трусиків. На що дівчинка так само гучно відповіла:
-Ну я ж бачила, що на мотузці для білизни вони висіли! Ти їх забула!
У всіх пасажирів вже просто животи боліли від сміху. Навіть водій вже реготав з того, що каже дівчинка. Яна ж намагалася заспокоїти Наталочку та пояснити, що все в неї на місці та нічого вона не забула, проте маленька не могла всидіти на місці від цікавості.
-Покажи тоді! Покажи, що не забула трусики! – вимагала дівчинка одночасно з цим намагаючись заглянути під сукню мами.
Жінка продовжила пояснювати, що в неї на місці спідня білизна, і не може вона зараз при людях підтвердити доньці, що в неї є трусики.
-Сонечко, дивися, в мене не одні трусики, ті, що висіли на мотузці, – це попрані. А сьогодні зранку я взяла чисті та нові з шухляди. – сказала на вушко Яна Наталочці.
-Ти точно не забула? Точнісінько? – з недовірою перепитувала дівчинка.
-Так, точно, приїдемо додому, і я тобі покажу, добре?
Наталочка ще раз недовірливо глянула на маму та, зрозумівши, що та не жартує і каже правду, лягла мамі на груди та заснула.
Ось такі конфузи бувають з маленькими дітьми. Але це ж діти, вони ще такі неосвічені та не знають, як правильно себе поводити на людях. На те вони й діти, щоб вивчати світ і вчитися жити в ньому.