ЖИТТЯ

Відчула себе стар0ю, ем0ційно спуст0шеною, безрадісн0ю. І тоді в один момент вирішила усе змінити

Більшість жінок страждають від одноманітної та безбарвної буденності. І нерідко такий стан негaтивнo впливає, передусім, на здopoв’я. Деякий час ми намагаємося не помічати цього. Починаємо зміни лише у кpuтичній ситуації.

Так сталося і зі мною. Та я змогла все змінити. І від цього відчула прилив сил та бадьорості. Ніби моя молодість знову повернулася.

Зізнаюся чесно, що зробити це було складно. Я загнала себе в такий глухий куток, що не могла довго з нього знайти вихід.

Реклама

Мій чоловік Федір працював лише на тимчасових заробітках. Додому приносив копійки, адже багато витрачав на цигарки та пиво, яке він полюбляв попити перед телевізором. Я ж працювала на двох роботах.

Федір дуже стомлювався. Це він мені так говорив. А хіба я могла стомлюватися? Приходила додому, як вичавлений лимон. Мій чоловік лежить на дивані і дивиться фільми та новини, бо він стомився. А я майже три години проводжу біля плити на кухні: шкварю, печу, варю, посуд мию. А ще з дітьми уроки повчити треба. Перевірити, що зробили, допомогти у разі необхідності. А коли всі нарешті повлягаються спати – настає мій час. Мені ще ж треба брудний одяг випрати, попрасувати речі на наступний день для всіх членів сім’ї, скласти для усіх контейнери з їжею, позамітати та підлогу помити.

А потім – довгоочікуваний сон. Приблизно о другій годині ночі. І знову підйом. О шостій. Бо треба ж усіх нагодувати, речі кожному піднести, сказати, що кому одягати. Бо вони без мене не впораються. Звичайно, я сама у цьому винна – привчила їх до такого я.

Ця сіра буденність та одноманітність затягували мене у якусь прірву. Сил не було, лише апатія та депресія. А потім почалися проблеми зі здоров’ям. Так тривало понад шість років. Одного ранку я подивилася на себе у дзеркало і зрозуміла, що на мене дивиться уже немолода та енергійна жінка, а змучена бабуся. А я не хотіла такою бути, адже й онуків у мене ще не було. Мені стало прикро, що я віддала найкращі роки свого життя, щоб комусь прислужувати.

Діти вже виросли і навчалися в інших містах. Що мене тримало? Що робило з мене жертву? Ніхто й ніщо… Лише я сама.

Ось тоді моєму терпінню прийшов край. Я розлучилася зі своїм чоловіком. А потім декілька місяців працювала з психологом, яка змусила мене по-іншому дивитися на цей світ, змінити своє ставлення до життя.

Тепер я живу сама і надзвичайно цьому радію. Я звільнилася з попередніх робіт та працевлаштувалася у іншому місці. Тут і зарплата чудова, і колектив прекрасний.

Я подорожую декілька разів на рік. Їжджу за кордон, мандрую цікавими місцями нашої країни. Раніше це були лише мрії.

Буденність дуже заважала розвитку моєї творчості. А тепер я могла вільно працювати. Я малювала свої картини довго, зосереджено та вперто. У мене з’явилося і нове хобі – вишивка бісером. Це приносило мені неймовірне задоволення.

Раніше я економила на собі. Зараз я вкладаю кошти у те, про що я мрію. Я ходжу на фітнес та у салони краси. Купую дорогу косметику та одяг. Я посвіжіла, помолодшала, почала висипатися, витрачати час на себе, кохану, та радіти життю. Раніше цього не було.

Тому, дорогі жінки, не бійтеся щось змінювати, Пам’ятайте, в першу чергу, треба турбуватися про себе, а не заганяти себе у кут буденних проблем. Тільки тоді жінка може бути цілком щасливою.

Реклама

Також цiкаво:

Close