Віддай свою дитину матері, і у нас буде чудова сім’я

Коли я розійшлася з чоловіком, то уявлення не мала, як буду жити далі. Добре, що у мене розуміюча мама. Вона підтримала моє рішення і прийняла нас з трирічним сином Андрійком до себе.

Перший чоловік мене постійно ображав. Я все терпіла заради сина. Але коли я помітила, що образи й знущання він став переносити на дитину, я не роздумувала. Зібрала речі, переїхала до мами й самостійно подала на розлучення. Чоловік не дуже засмутився. Виявляється, уже рік у нього була ще одна жінка, яка чекала дитину.

Ми розійшлися, як чужі люди. Батько ніколи не цікавився, як живе його син, що він їсть, у що вдягнений. У нього ж була нова сім’я, нові турботи.

Одного дня в моєму житті з’явився Марк. Він був дуже уважний до мене. Ми часто ходили на прогулянки, в кіно. Загалом, романтика. Він знав, що в мене є син, але ніколи про нього не розпитував і не цікавився ним. Через півроку наших зустрічей Марк запропонував переїхати нам із сином до нього жити.

Моїй мамі дуже не сподобалася ця ідея, Марк не сподобався їй з першої зустрічі. Але мені хотілося, щоб син жив у повноцінній сім’ї, тому я прийняла пропозицію Марка. Ми не розписувались, а просто жили разом, як одна сім’я.

Я старалася, щоб у мене завжди була їжа в холодильнику, щоб мої чоловіки ніколи не були голодні. Одного вечора я пізно повернулася додому з роботи, тому не встигла приготувати їжу на наступний день. Оскільки наступного дня був вихідний, субота, я вирішила, що зранку сходжу до магазину, куплю продукти й щось швиденько приготую.

Ранковий дзвінок начальника застав мене зненацька. Я ще нічого не встигла наготувати, тому попросила Марка щось купити в магазині з розрахунком на цілий день. Проте я планувала повернутися швидко і приготувати щось смачненьке, як тільки це буде можливо.

На роботі я провела більше, ніж півдня. Поспішала додому, щоб ще встигнути побути зі своїми мужчинами. Я була впевнена, що Марк купив у магазині все необхідне, тому не зайшла в маркет, а прямо поїхала додому.

Андрійко зустрічав мене весело і дуже радий був моєму поверненню. Марк сидів перед телевізором і навіть не збирався рухатися з місця. Я пройшла на кухню, щоб почати приготування, але холодильник був порожній.

– Марк, ти що не ходив у магазин?

– Ходив.

– То чому ти нічого не купив.

– Я купив 2 кілограми вареників, вони в морозилці. Можеш собі зварити й теж поїсти.

– Андрійко, а ти що теж вареники їв?

– Ні, я пив чай із булкою, яку вчора не доїв у школі.

Я була приголомшена такою відповіддю. Підійшла до Марка і попросила сходити до магазину і купити продуктів, щоб приготувати вечерю для всіх, адже Андрій сьогодні практично нічого не їв.

– Я повечеряю варениками, а твого сина утримувати не збираюся. Нехай про нього піклується його рідний батько. І взагалі, я хотів тебе попросити, щоб ти відвезла його до своєї матері. Нехай він там живе. Я не збираюся батрачити на роботі, щоб годувати чужу дитину.

Я була шокована цинізмом Марка. Я навіть нічого йому не відповіла, просто зібрала речі й викликала таксі, щоб поїхати з цієї квартири назавжди.

В таксі ми з сином були мовчазні. Андрійко просто притулився до мене і чекав, доки ми доїдемо. Таксист, який нас віз, не витримав тишу та вирішив почати з нами розмову. Спочатку він запропонував синові банан, перед цим запитавши в мене, чи можна це зробити.

– Це що така акція в вашому таксі, що ви годуєте всіх пасажирів? – не втрималась я від іронічного зауваження.

– Ні, мені просто хотілося вас розвеселити. На вас обличчя немає. Що б у вас не сталося, знайте, що ви дуже красиві й погляд у вас добрий. А таких спокійних дітей, як ваш син, я зустрічаю дуже рідко. Повірте, я знаю, про що говорю.

До кінця нашої поїздки я старалася з ввічливості підтримувати розмову, але в душі мені було дуже боляче. Щойно я ступила на поріг маминої квартири, розревілася, як мала дитина. Мама без зайвих запитань нагодувала сина, а мені дала час оговтатися і не приставала з розпитуваннями. Вона ж попереджала мене про те, що Марк – це не мій чоловік.

Проплакавши півночі, зранку я вирішила, що більше ні за що не допущу, щоб нас із сином ображали. Ми з ним і є повноцінна сім’я. Якщо хтось захоче стати її частинкою, нехай підлаштовується. Цей вихідний день я вирішила присвятити синові. Ми ходили по магазинах. Купили Андрійкові необхідний одяг і приладдя у школу. На завершення я запропонувала прогулятися в парку.

Коли ми біля кіоску обирали морозиво, хтось несподівано привітався до мене. Це був саме той таксист, який напередодні пригощав нас бананами. Він був зі своєю донькою. Оскільки наші діти швидко потоваришували, ми провели залишок дня разом: спочатку в парку, потім в піцерії. Виявляється, Анатолій сам виховує дочку, оскільки дружина померла, коли дівчинці виповнилося 2 роки. Наступні вихідні ми теж домовились зустрітися тією ж компанією.

Коли увечері я отримала СМС від Марка, навіть не захотіла на нього відповідати. Він писав: «Залишай свого малого і приїжджай». Як можна залишити свою дитину заради чоловіка, який навіть заміж не кличе?

Я не знаю, як далі розвиватимуться стосунки з таксистом Толею, але тепер я знаю точно, що не проміняю сина на пусті обіцянки чоловіків.

Оцініть статтю
ZigZag
Віддай свою дитину матері, і у нас буде чудова сім’я