«Віддайте сестрі ваш москвич! Микола ним все одно лише на риболовлю їздить, а вони знайдуть йому хороше призначення!»

Недільного ранку до мене приїхала мама, але вона сама на себе не була схожа, якась зажата, погляд постійно у підлогу, мов мала щось важливе мені сказати, але не могла наважитися.

⁃ Мамо, що з вами? Я ніколи не бачила вас такою знервованою. Говоріть, що у вас там сталось?

⁃ Віддайте сестрі ваш москвич! Микола ним все одно лише на риболовлю їздить, а вони знайдуть йому хороше призначення!

⁃ Ти себе чула? Ми маємо подарувати машину? Це, по-твоєму, іграшка якась чи що?

⁃ Доню, у вас з чоловіком дві машини. Невже ви не можете робити всі свої справи на новенькому мерседесі? Вам же москвич потрібен тільки для поїздок на рибалку! А сестра з зятем щодня на автобусах їздять, кілька годин даремно витрачають! Ви ж один одному не чужі люди!

⁃ Не чужі, ми зведені сестри, але й це нас не робить рідними. А якщо сестрі чи її чоловіку незручно пересуватися на автобусі, то хай куплять авто за свої гроші, чому це я повинна їм щось віддавати?

⁃ Ну, годі, доню, я ж знаю, що ти не така скнара. Вони живуть бідно, двоє дітей, всі в однокімнатній квартирі. Ти сама все це знаєш, ми з батьком їм допомогти не можемо, тому на тебе остання надія.

⁃ Мамо, не хочу я цього чути. Досить. Моїй сестрі та її чоловіку вже за тридцять, а вони досі не змогли нормально стати на ноги та почати думати про життя? То тепер вони постійно будуть жити чужим коштом? Не хочу я розв’язувати чиїсь проблеми, вона доросла, нехай сама розбирається. Не здивуюсь, якщо вони у вас досі гроші просять.

⁃ Я не наполягатиму, але хочу, щоб ти це обдумала ще на самоті. Ми одна родина, маємо допомагати один одному.

Я твердо стояла на тому, що допомагати корисливій сестрі і її чоловіку точно не буду. Звісно, маму це засмутило, але відступати від свого я не збиралась. Через кілька годин з рибалки повернувся чоловік, якому я все розповіла про зустріч з мамою та розмову. Він погодився зі мною, що ми не повинні допомагати двом дорослим людям.

⁃ Люба, я б і не проти віддати ту машину, але ж вона нам теж потрібна, та й вони дорослі люди, нехай самі заробляють на свої потреби.

⁃ Звісно, я це розумію, боюсь лише, що вони тепер можуть образитися й не розмовляти зі мною.

⁃ Сестриця твоя, звісно, може, але від цього ти багато не втратиш!