Відхід нашої мами означатиме, що ми втратили частинку нашої душі!

Коли наша мама піде з цього світу, ми відчуємо це по-особливому. Для нас це не буде просто втрата близької людини. Це буде втрата частинки нашої душі. Цей біль буде пролягати набагато глибше й ми не зможемо її позбутися, чи притупити, лише навчитися жити поруч з нею.

Головне, у цьому навчанні, не тікати від спогадів. Вас не врятує те, що ви ховатимете речі, які вам про неї нагадують та боятиметесь поглянути на її фото, тому що це навпаки те, що потрібно берегти. Та жінка, що присвятила вам життя, чию любов ви відчували майже фізично на відстані сотень кілометрів, залишала вам про себе лише спогади, тому бережіть їх!

Не має нікого сильнішого за матір, що бореться за свою дитину. Ця тендітна жінка може самостійно гору пересунути, якщо зрозуміє, що та загрожує життю та безпеці її дитини. Цей зв’язок між матір’ю і дитиною не може зникнути навіть після того, як відважних жінок більше не має у живих.

Коли у матері появляється син чи дочка, то поруч з цим прокидається і звір та герой, що готові пожертвувати собою та нападати на кожного, щоб їхнє дитя було у безпеці. Вона може відчувати, коли її дитині погано, навіть, якщо не бачить її. Вона готова не спати ночами, щоб дитині стало легше. Вона переживає нещастя її кровинки набагато болючіше, ніж свої власні. Вона може бути завантаженою, втомленою, сердитою, розбитою, але, коли її дитині знадобиться допомога, то вона відкладе своє власне життя, щоб бути поруч.

Не має жодної людини у світі, що могла б замінити нам маму.

Втрата мами може стати причиною виникнення всередині нас величезної порожнечі, яку неможливо заповнити. Тому що зникла та любов просто за те, що ти є, зникло всеосяжне тепло та турбота. Не можливо порівняти цю трату з будь-яким іншим горем.

Коли мама відходить від нас, ми відчуваємо себе самотніми й намагаємось заглушити цю кровоточиву рану, але з нею непотрібно боротися. Її треба прийняти, як дар, що робить дитину сильнішою, мудрішою, терпеливішою. Нехай цей досвід буде найболючішим у вашому житті, проте спогади про маму будуть найтеплішими.

Нічого не зможе допомогти вам відновити той втрачений шматок душі, якби ви не старалися. Проте у вас залишиться дещо краще, спогади про неї, її любов та турботу. Можливо, фізично, вона буде не поруч, та у серці вона завжди охоронятиме й підтримуватиме вас!