Я звичайний сільський хлопець з простої родини. Виріс у селі, здобув освіту. Після закінчення школи вступив до столичного університету, щоб здобути вищу освіту, знайти престижну роботу й добре заробляти.
У рідному селі давно не було змоги побувати через постійні клопоти. Чесно кажучи, уже й скучив. Але випадково з’явився привід. Зустрів однокласницю, яка запросила до себе на день народження. Звичайною, я радо погодився. На вихідні поїхав у село.
З Марією ми навчалися з першого класу, вона потайки була в мене закохана, але ніколи цього не показувала. Я ж ніяких стосунків не хотів, щоб не заважали навчатися. На свято зібралися багато наших однокласників, хто проживав у селі, також молодші й трохи старші. Було комфортно, і у той вечір я глянув на Марію іншими очима і закохався. Вона, звичайно, відповіла взаємністю. І з того часу ми були разом. Ми почали зустрічатися й були разом щасливі.
Усе було прекрасно, Машка переїхала до Києва, влаштувалася на роботу. Разом орендували житло. Але одного вечора до неї зателефонували її батьки, і з їхньої розмови я зрозумів, що вони не підтримують вибір дочки. Прямо ніхто нічого не сказав, але по її емоціях було видно, що мені ніхто не радий. Пізніше приїхав її батько й повідомив, що я не достойний бути їхнім зятем, адже вони були заможними, а я простий хлопець з бідної родини. Та причина була не в цьому…
Як пізніше з’ясувалося, моя мама зустрічалася з батьком Марії, а потім покинула його й вийшла заміж за тата. Тому причина була саме в цьому. Він ніяк не міг змиритися з тим, що мама віддала перевагу іншому. Але ж змусити когось любити себе не так легко.
Маша не слухала своїх батьків і не хотіла зі мною розлучатися. Вона дуже мене кохала, а я понад усе хотів зробити її щасливою. Ми одружилися, не повідомляючи нікому, просто пішли до РАЦСу й розписалися, потім відсвяткували вдвох в ресторані. Та батьки не могли все прийняти й заспокоїтися. Тесть приїжджав, погрожував, хотів забрати дочку. Але нічого з того не вийшло. У нас народився синочок, якого ми обожнювали. Стала навідуватися тепер і теща й коментувати все, що у нас не так.
Я втомився від цих візитів і постійного незадоволення. Маша вирішила поговорити з батьками й нарешті достукатися до них, щоб вони зрозуміли, що нам разом добре. Ми щасливі й не хочемо розлучатися. У нас син, який би мав усіх помирити. На щастя, цього разу батьки нас почули. Вони приїжджали, але уже ніхто не сварився й не дорікав. Пізніше ми зібрали всю родину: обох батьків, бабусь, сестер і братів, тіток і усіх близьких родичів з обох боків. Ми просто влаштували свято за містом, Це було свято з’єднання наших родин. Від того дня життя налагодилося і незабаром у Сашка буде маленька сестричка. Що ж може бути кращим?! Головне – щаслива родина…
