Він встав вдосвіта й відправлявся на роботу, тихенько, щоб не розбудити її, адже у неї вчора був важкий робочий день і її потрібно добре поспати. Вона ніколи не готувала йому сніданки, а навіщо, якщо у них рівноправні стосунки?

У неї виробилась звичка, що він просто поруч. Що вона щоранку змушена відповідати на його запитання: «Ти поїла?», коли він щойно прийшов на роботу.

– Тебе дійсно турбують такі дурниці? – щораз роздратовано запитувала вона. Він звик до її роздратування, адже її ніколи розмовляти про всякі дурниці, коли вона тільки почала так стрімголов будувати свою кар’єру.
Доки вона розв’язувала важливі питання, він просто був поруч. Звичайно, він теж розвивався й будував кар’єру, проте він звик запитувати, як вона поснідала і чим, а вона – ні.

Він встав вдосвіта й відправлявся на роботу, тихенько, щоб не розбудити її, адже у неї вчора був важкий робочий день і її потрібно добре поспати. Вона ніколи не готувала йому сніданки, а навіщо, якщо у них рівноправні стосунки?

Щоразу стоячи у пробці та відкриваючи бардачок, вона знаходила там батончик.Це він її їх підкладав, щоб вона не забула перекусити, бо за всіма робочими справами й заторами, могла залишитися і голодною.

Її також дратувати знайдені батончики у бардачку, бо всі вони були шоколадними й висококалорійними. «Чому він думає, що якщо він їх любить, то і я повинна? Я ж від них просто роздуюсь, як кулька!» – думала вона щоразу, а потім розгортала батончик і їла, бо була голодна і він її таки подобався, якби вона не намагалась це заперечувати.

У них було звичайне тихе сімейне життя, де одного з членів родини щось дратувало, хіба так і не буває у більшості? Вони двоє разом і це вже добре…

А потім його поклали у лікарню, прихопило серце на роботі. З Такими труднощами теж кожна сім’я стикається. Це ж всього лише тиждень…

Він знав, що на період його перебування у лікарні, вона має здати важливий проєкт й закінчити багато робочих справ, тому повторював її, що все добре, годують його добре, постійно відпочиває, майже курорт, тому приїздити не треба.

Але щось пішло не так. Вона це точно знала, коли він не подзвонив запитати її про сніданок. Один дзвінок у лікарню і її повідомляють, що його забрали в операційну.

Без зайвих слів швидко збиралась, але таки застрягла знову у заторі. Відкрила бардачок, бо знову не встигла поснідати, а там не було бажаного й очікуваного батончика. Її серце раптом стислось і вона хотіла чимдуж побачити чоловіка.

Медсестри просили її зачекати й дали заспокійливого, а у голові роїлися тільки одні думки: «Що ж сталось? Все було добре! Він мені казав, що все було добре, але чи було це правдою? Хоч один раз?».

– Я гадаю, він не впорається – промовив ангел, присівши поруч з жінкою.

– Але ж ти можеш його повернути? – запитала жінка з тремтінням у голосі.

– Так, а він тобі потрібен?

– Звичайно! Так! Що мені зробити? Я хочу, щоб він був живий!

– Купи йому шоколадний батончик!

Жінка відразу ж відправилась холодним нічним містом на пошуки продуктового магазина. Влетіла у перший, який знайшла й таки купила той батончик зі словами продавчині: «А ви вчасно ми мали якраз закриватися, а єдиний відкритий магазин був би в іншому районі!».

Вона повільно відкрила очі й побачила перед собою медсестру.

– Вибачте, не хотіла вас раніше будити, бо бачила, яка ви змарніла. Ваш чоловік прийшов у себе, можете пройти до нього.

Вона повільно рушила й помітила, що її рука щось міцно стискає. У ній був той самий його улюблений шоколадний батончик.

– Ти у мене така турботлива! Знайшла мій улюблений!