Коли дід одного разу поїхав у санаторій та надіслав бабусі телеграму, що зустрів іншу та буде тепер жити з нею, моя бабуся не просто засмутилася, а дуже зраділа! З того часу вона жила сама і жодного чоловіка приймати не хотіла!

Мені вже 28 років, я маю власну родину, та дуже часто ми всі навідуємося в село до бабусі. Ми з нею дуже близькі, і я досі пам’ятаю її настанови, завдяки яким так вдало вийшла заміж. Річ у тому, що моїй бабусі з чоловіком не пoщастило, тому коли він вирішив з нею рoзлучитися, бабуся аж зaплакала від щастя.

Бабуся моя все життя провела в невеликому селищі. Тут є супермаркет, поліклініка, різноманітні заклади – усе, що потрібно для життя. Але раніше єдине, що відрізняло бабусине рідне село, – залізнична станція. Працювати там було почесно, та й заробляли там нормально, тож коли чоловік, який контролював несправності на залізничних коліях, запропонував бабусі руку й серце, вона не змогла відмовити.

До заручин моя бабуся майбутнього чоловіка майже не знала. Та його всі поважали, він мав хату та гарну роботу, тож причин для відмови вона не мала. Коли бабуся та дідусь почали жити разом, то вона зрозуміла, що вийти за нього заміж було великою помилкою. Та було запізно: бабуся вже була вагітна моїм дядьком. А далі народила ще двох дітей, та й про розлучення вона й подумати не могла, адже це був би сором для всієї сім’ї.

Як мені розповідала бабуся (адже я дідуся майже не пам’ятаю, згадується тільки те, що він був дуже суворим та майже завжди злим), дідусь був дуже скупим чоловіком. Він не дозволяв їй використовувати новий посуд, купувати гарні фіранки чи нову постільну білизну. Сам він ходив на роботу в чистому та новому, а бабусі не дозволяв купувати нові речі. Навіть шпалери дідусь не хотів клеїти у власному будинку, казав, що то надто дорого та вичурно. Він забороняв бабусі часто спілкуватися з подругами, у гості вона не могла нікого запрошувати. Тож після весілля життя бабусі перетворилася на безрадісне існування, єдине, про що бабуся ніколи не шкодувала, – діти.

І ось майже 25 років тому бабуся нарешті розлучилася. Та вона вже настільки звикла жити з чоловіком за його правилами, що перед тим про розлучення й не думала, хоча й мій дядько, й моя мама, й найменша тітка вже мали власні родини, а дядько та мама вже й самі були батьками.

А сталося все ось як. Дідусь і досі працював на станції. Щодня вони з напарником мали проходити десятки кілометрів, перевіряючи колії на несправності. Здавалося, майже 21 сторіччя, але нічого кращого в нас тоді ще не вигадали. Й ось здоров’я його стало підводити. Лікарі порекомендували поїхати до санаторію, і навіть безкоштовну путівку виписали. З лікарями дід сперечатися на став і вирішив все ж таки з’їздити відпочити на три тижні.

Бабуся зібрала йому торби, а потай раділа, що буде вільною цілих три тижні. Та через декілька днів прийшла телеграма: «Зустрів іншу, буду жити з нею». Бабуся, коли побачила слова, аж заплакала, але не від горя, а від радості. Коли дід приїхав, подав на розлучення та став збирати речі, єдине, про що думала бабуся: «Тільки б не змінив рішення!», та дід не передумав. До того ж він залишив дім та збереження бабусі!

Після розлучення бабуся нарешті почала жити. Вона з допомогою дітей зробила ремонт, у першу чергу, поклеївши шпалери. Купила собі декілька нових суконь, нову постільну білизну, подіставала нові сервізи, які просто припадали пилом, повісила нові фіранки. Бабуся навіть виглядати стала по-іншому, здавалося, що вона помолоділа на декілька років. Вона стала запрошувати до себе подруг. А після розлучення влаштувала свято для всієї вулиці!

Саме тоді бабуся стала такою, якою я її завжди пам’ятаю – веселою, відкритою, радісною та безкінечно мудрою. Саме бабуся сказала мені, що перед заміжжям треба пожити з чоловіком, щоб добре пізнати його звички в побуті. Вона казала мені не зважати ні на які стереотипи та обирати чоловіка не тільки серцем, а й розумом. Також бабуся завжди говорила мені не поспішати з дітьми. І я її послухала. Мені пощастило в шлюбі. Заміж я вийшла за чоловіка, з яким почала зустрічатися ще на першому курсі. Ми довго жили разом, а потім одружилися. І тільки зараз ми задумалися про дітей, але я ні про що не шкодую. Моя ж бабуся й досі сама, вона так і не вийшла заміж удруге, та й взагалі тримається від чоловіків подалі.