У шлюбі зі своїм чоловіком Дімою, ми прожили 12 років. Одружилися, коли нам було по 28 років. На перший погляд, свідомі люди, які вже мають за плечима життєвий досвід.
Нам було добре разом, але довгий час ми не мали дітей. Тільки чотири роки тому у нас народилася донька. І так трапилося, що всю турботу, любов, увагу і загалом весь час я приділяла їй. Можливо, і через це я не помітила, як чоловік почав ходити “наліво”. Діма на роботі зустрів 25-річну Софію, яка була неодружена. Потім я дізналася, що їхній роман триває вже не перший рік.
І тільки недавно чоловік наважився мені розповісти правду і заявив, що покидає нас із донькою. Правду кажучи, на початку у мене були думки, щоб боротися за нього, повернути назад свого чоловіка. Мене не покидала надія, що він пошкодує, і захоче повернутися, що його почуття до мене ще живі. Також у нас є маленька дитина, можливо, хоча б заради неї спробувати зберегти сім’ю. Та все-таки я вчасно одумалася, адже він зрадив мене, нашу сім’ю, проміняв нас на якусь молодицю.
Він остаточно все вирішив і не збирався щось міняти. І тоді я зрозуміла, що не зможу і не хочу пробачати його зраду. Я якось самотужки виховаю донечку, без допомоги чоловіка. Набагато краще, щоб дитина росла без батька, аніж кожен день спостерігала б за сварками батьків. Тим паче у мене високооплачувана робота, маю чудовий вигляд і в мене все попереду. І я зі всіх сил намагатимуся не страждати через чоловіка, а спробую почати життя з нового листа.
Поступово Діма зібрав речі та переїхав жити до Софії. Згодом ми вирішили розлучитися офіційно. І тоді чоловіка, ніби підмінили або ж він показав своє справжнє “я”. Тих сторін, які він показав тоді, я не спостерігала за ним, коли ми були в шлюбі. Почнемо з того, що чоловік вирішив забрати у мене усі подарунки, які назбиралися за роки нашого шлюбу.
Добре, що квартиру мені купили батьки, коли я ще не була заміжня. Тут він обламався. Але він вирішив ділити меблі, техніку, усе, що було у квартирі. Діма захотів усе розділити на власний розсуд. Я не сперечалася, це його шокувало. Не було в моїх інтересах сваритися з ним, гризтися через кожний сантиметр дивана чи шафи. Я сама собі пообіцяла, що пройду це випробовування долі, гідно.
Після розлучення прийняла для себе остаточне рішення обірвати з ним зв’язок, взагалі не спілкуватися. Якщо буде мати бажання зустрічатися з донькою, то, будь ласка. Я впевнена у собі та своїй витримці. Просто більше буду занурюватися в роботу, займати чимось весь свій вільний час, їздитиму до батьків у гості, зустрічатимуся з друзями, колегами за чашкою кави. І звісно багато часу буду приділяти донечці.
Я стараюсь весь біль та образу тримати в собі, нікому не показувати, тим паче дитині, але це дуже важко. Не можу зрозуміти, чому ми так довго були в шлюбі. Як він змінився? Адже при знайомстві, я пам’ятаю його зовсім іншим. І взагалі, перш ніж зраджувати, він хоча б трохи думав про нашу доньку? Як їй буде рости без тата? Навіть, якщо я та мої батьки оточать її зі всіх сторін любов’ю, теплом та увагою, відсутність батька буде відчутна. Діти повинні виховуватися в повноцінній сім’ї.
Наступного разу Діма мене шокував ще більше. Коли він приїхав у квартиру забирати речі, він сказав: “Я покинув тебе, тому що завжди хотів собі молоду дружину”. У мене не було слів. 12 років були у шлюбі, і тут зненацька почути таке. Я була не готова. Чому він одразу, ще 12 років тому, не знайшов собі якусь молодицю?
Дивлюсь на нього і бачу зовсім іншу людину. Як я з ним могла бути ці 12 років разом? Як? Та ще й так кохати. Звісно, мені дуже жаль донечку. Проте я з усіх сил старатимуся виховати з нею порядну людину. Вірю, що я зможу.
