Вісім років тому ми забрали дитину з бyдинку мaляти та вcиновили, а нещодавно дружина завагітніла. Тепер у нас будуть і донька, і син. Та перед самими пологами Валі наш Льошка зник, а все через сусідку, яка сказала йому, що він нам нерідний!

Іноді на нашому життєвому шляху трапляються люди, які намагаються хоч якось напакостити. Не знаю, чому вони так роблять, чи то від заздрощів, чи то через свій характер, чи, може, через нелегке життя. І нам трапилася саме така сусідка. Вона встигала посваритися з усіма по декілька разів ще до обіду, тому скоро всі сусідки майже перестали розмовляти з Наташею.

Зі своєю дружиною, Валею, я, здається, був знайомий від самого народження (її, бо я все ж таки на три роки старший). Ми разом виросли, ходили до школи, вступили в один університет. Спочатку я не помічав Валю, але коли побачив її, розгублену першокурсницю, то вирішив як старший (третій курс, як не як), допомогти їй освоїтися. Так ми почали зустрічатися час від часу за чашкою кави, потім у спільних компаніях. Я незчувся, як закохався. Через декілька місяців ми вже зустрічалися, а як тільки Валя завершила навчання – одружилися. Ми спочатку багато працювали, купили квартиру, а потім задумалися про дітей. Цілий рік ми старалися, а потім пройшли обстеження, так ми й дізналися, що Валя дітей мати не може…

Це стало страшним ударом для моєї дружини. Ми тоді були ще зовсім молоді – їй було всього 25 років, мені – вже 28. Валя вирішила подати на розлучення, бо думала, що я заслуговую на «нормальну» дружину, яка зможе подарувати мені дітей. А я запропонував їй взяти дитину з будинку маляти! Так у нас з’явився син – Олексій.

Зараз Льошці вже 8 років, він завершує другий клас і з нетерпінням чекає на народження сестрички, адже попри всі діагнози моя Валя завагітніла. Син – дуже добра та чуйна людина, він завжди захищає слабших. Саме тому в нього часто трапляються конфлікти з сином нашої скандальної сусідки. Про дітей так не можна говорити, але він дуже підлий, завжди зачіпає менших, а наш Льошка дає йому відсіч, особливо коли той чіпляється до слабших.

Нещодавно Льошка знову побився з сином Наташі. Той хотів забрати іграшку в 5-річного хлопця, а Льошка не дав. Оскільки зараз погода не найкраща – то дощі, то сирість, бійка відбулася біля калюжі, ось так в влетів Олег, Наташин син, у калюжу, додому йшов весь брудний. Наташа тут же прибігла до нас розбиратися. Коли син пояснив, у чому справа, то я сказав, що він правильно вчинив – захищати слабших треба, може, тільки не відразу кулаками махати, я сказав синові, що сьогодні він не буде грати в комп’ютер, і все. Наташі це не сподобалося, та я сказав, що конфлікт вичерпано.

Наступного дня, коли син пішов гратися на двір Наташа крикнула йому, що він – підкидьок, нам нерідний, а його батьки, напевно, любили випити, і їм горілка була дорожча за рідного сина! А потім ще додала, що тепер у нас буде рідна донечка, а його, Льошку, ми відправимо в інтернат!

Та це я дізнався вже потім. Того дня я затримувався на роботі. Син зник, а дружина вийшла його шукати, та сама Наташа нічого не сказала про їхню сварку, тож дружина ходила по сусідніх дворах, а потім у неї відійшли води! Я примчався додому разом зі швидкою. Устиг зрозуміти, що дружина народжує, а син – зник!

Я дуже хвилювався, але все ж таки знайшов сина! Він сидів у парку поруч з домом, на «нашій» лавці. Він розповів мені про сварку з тіткою Наташею та запитав, чи правду вона сказала. Я подумав, що не варто більше приховувати все від сина. Я розповів йому все, а потім завірив його, що він справді наш син, бо ми з мамою його виростили майже з народження, ми його любимо, переживаємо, піклуємося, а саме це і є сім’я. Невдовзі зателефонувала дружина, вона вже встигла народити донечку, хоча дуже переживала за Льошку. Я заспокоїв дружина, а потім ми разом із сином поїхали на першу зустріч з Ангелінкою!