«Візьміть на себе кредuт, Ви ж все одно вже стаpенький. А ми зможемо поїхати відпочивати,» – які афеpu мені пропонувала майбутня невістка та ще й 0бразилася

Я ніколи в житті не був нікому вuнним. Навіть жодного разу не пoзичав грошей. Не вистачає – отже, нема чого лізти у б0рги. Таким завжди було моє життєве правило. Так ми жили з дружиною й намагалися виховати свого сина. Але, вочевидь, не догледіли десь.

Одного разу до мене зателефонували та почали вимагати повернути борг. Я не зрозумів, гадав, що вони помилилися номером, але мені грубо пояснили, що мій син взяв кредит й вже кілька місяців не віддає. Я був шокований. Адже це був не якийсь нормальний банк, а кредитна установа, яка видає кредити будь-кому під велетенські відсотки. Я не знав, що робити. Порадившись з дружиною, вирішили, що потрібно якнайшвидше віддавати, адже кожного дня до суми боргу нараховували шалені відсотки. Дочекавшись поки син повернеться з навчання у коледжі, ми провели з ним серйозну розмову. Дізналися всі деталі. «Я хотів погуляти з друзями, а грошей не було. Ось і згадав про рекламу, яку бачив розклеєну по всьому місту,» – говорив син. А я ледве стримувався. Це ж чим потрібно думати, щоб влізти з головою у таке багно. Загалом, ми зібрали свої заощадження та разом з сином пішли до тієї установи. Дружина трошки скандалила з менеджерами, але що то дало. Сам знав, що робить, ніхто його не змушував. Так ми закрили кредит. А дружина почала ховати від сина його паспорт. «Щоб знову не наробив дурниць,» – говорила вона.

Після цього ми почали менше довіряти своєму синові. Я почав придивлятися до його друзів та компанії з якою він гуляє. Ніхто з них не мав нормальної роботи та схоже, що й не збирався її шукати. Цілими днями вона чи сиділи біля своїх комп’ютерів чи пили за гаражами у нашому дворі, а потім цілий вечір кричали під гітару. Я почав частіше наголошувати синові, що йому вже дев’ятнадцять, в цьому році закінчується навчання.ю й він повинен шукати роботу. «Ти вже дорослий. Ми більше не можемо з мамою тебе забезпечувати. Та й соромно у такому віці сидіти на шиї у батьків,» – говорив я йому. Але для нього мої слова були наче горохом об стінку.

Через пів року він знайшов собі дівчину. А ще через пів року він прийшов разом з нею за руку та сказав, що вона від нього вагітна. Для нас з дружиною це був шок. По-перше, дівчина, м’яко кажучи, була нам не до вподоби. Вона ніколи з нами не віталася, завжди дивилася якось дивно по сторонах й була дуже непривітною, наче якесь дике вовченя, яке витягли на люди. По-друге, ніхто з них не мав роботи. За які гроші вони збираються утримувати дитину. Я ніяк не міг зрозуміти логіки їхніх вчинків. І, по-третє, це вже особисто від мене, я бачив, як дівчина мого хлопця курить, а це, на мою думку, геть не личить дівчатам.

Але що було робити. Шок шоком, а потрібно щось вирішувати. Домовилися, що вони одружаться й будуть мешкати з нами. Я все наполегливіше почав давити на сина, щоб він йшов шукати роботу. Але у відповідь тільки й чув: «Потім якось. Завтра піду». Скільки тих «завтра» я наслухався.

Та нещодавно я взагалі ледь не оскаженів від почутого. «Ми тут з Оленою подумали (так звали дівчину й майбутню дружину сина) й вирішили, що нам потрібно відпочити. Хочемо полетіти за кордон. А то потім з дитиною не буде часу,» – сказав мені син, а його дівчина ховалася за ним й тільки визирала одним оком. «Відпочити? Від чого. Ви цілими днями обоє нічого не робите. Від кімнати до кухні і в туалет. Весь ваш маршрут за день. Та й де ви гроші візьмете?» – поцікавився я.

Краще б я цього не питав. Тут до розмови приєдналася моя майбутня невістка. «Ви можете взяти на себе кредит у банкові, а ми вам потім повернемо. А то Віті не дають кредит, в нього погана історія. А ви взагалі потім може не віддавати. Ви ж вже старенький. Що вони вам зроблять?» – сказала вона.
Я був шокований. Кого ми виростили й кого він привів до квартири. Ось що з ними робити?