ЖИТТЯ

Вночі до нашої квартири постукав п’ятирічний син нашої сусідки та попросився переночувати. «Моя мама з якимось дядьком вurнали мене з квартири»

Ми з чоловіком одружені лише рік. Два місяці тому ми отримали іпотеку та переїхали до своєї власної, двокімнатної квартири (до цього часу ми мешкали у батьків чоловіка). Дітей в нас ще не має. Та ми в найближчі роки й не плануємо. Чоловік тільки закінчив навчання в інституті та зараз проходить практику на фірмі. Я працюю перукарем у салоні краси.

Квартира у гарному районі. Все поряд. Але з перших днів ми зіштовхнулися з проблемою сусідів. Поряд з нами мешкала мама одиначка з п’ятирічним хлопчиком. З першого погляду було видно, що вона частенько заглядає до чарки. Запухле обличчя та червоний колір шкіри. Майже щодня ми чули та інколи бачили, як вона зі своїми друзями влаштовували гулянки. Зазвичай вони починали о десятій ранку та продовжували ледь не до самого ранку з короткими перервами на сон. Навіть не знаю, звідки вони брали гроші. Адже вона ніде не працювала. А її гості не були схожі на любителів чесного заробітку. Неодноразово там починалися бійки та крики. Декілька разів ми намагалися з нею порозмовляти, але все виявилося марним. Тому вирішили надалі одразу викликати поліцію. На перший час це подіяло, але згодом ми помітили образливі написи, видряпані на стінці біля наших дверей.

Єдиний, кого мені було шкода, то це маленький хлопчик. Я познайомилася з ним, коли вішала білизну на балконі. Він сидів на своєму балконі та грався поламаною машинкою. Я побачила, в якому брудному та порваному одязі він ходить. Ми почали розмовляти. Я пригостила його печивом та запросила на чай. Не знаю чому, але мені хотілося зробити щось приємне для нього.

Реклама

З того часу він почав часто заходити до нас в гості. Чоловік був не проти. Він навіть грався з ним у відеоігри на своєму комп’ютері. Декілька разів я прала йому одяг та дозволяла прийняти ванну. Адже, як виявилося, в них дома не було гарячої води. Відключили за борги.

Хлопчик був дуже розумний для своїх років. Воно й не дивно. Адже з такою мамою потрібно дорослішати швидше. Моя подруга принесла для нього старий одяг свого сина. Бачили б ви, які щасливі очі були в нього, коли він стояв біля дзеркала в новій кофті та спортивних штанах. Хоч вони й були на нього трохи великі, але все ж краще ніж ті, в яких він ходив. Мене дивувало лише, куди дивилися органи опіки. Невже вони не знали, в яких умовах проживає дитина.

Тієї ночі я була сама. Чоловік сказав, що затримається на роботі. Я вирішила його дочекатися, тому дивилася улюблений серіал на комп’ютері. Коли у двері постукали, то я гадала, що це мій Андрій. Тому навіть не питаючи відчинила двері. Але на порозі стояв заплаканий хлопчик-сусід. Він витирав рукою обличчя від сліз. Я одразу завела його до квартири та почала розпитувати, що сталося. Коли він заспокоївся, то розповів, що мама вигнала його з квартири, а сама залишилася з якимось чужим чоловіком. Я зробила йому гарячого чаю та дала цукерок. Зовсім скоро він повністю заспокоївся та заснув. Коли прийшов Андрій, то я все йому розповіла. Він запропонував зранку зателефонувати до органів опіки. Ми так й вчинили. Це звісно ж правильно, але чи краще йому буде у дитячому будинку.

Реклама

Також цiкаво:

Close