Разом з моїм синочком в одному класі вчиться «ідеальна» дівчинка. Так вважає її мама, вона каже, що вона досконала у всьому, що робить, і кращих за неї не існує.
Але дитина, окрім всього, є дуже конфліктною і проблемною, але завжди мама вважає винними всіх навколо і каже, що наші діти ображають її малу.
Одного разу ця “мила” дівчинка влаштувала нашим дітям цілий допит, а потім довгий час принижувала всіх дітей. Торкалась теми їхніх сімей і казала, що наші діти не достойні з нею спілкуватись. Діти були в подавленому стані, плакали, а потім перестали ходити на уроки.
Звичайно, наша класна керівниця зібрала на обговорення батьків дітей, які брали в цьому участь. Вона хотіла зрозуміти що ж сталось, а натомість вислухала монолог згорьованої матусі, донька якої «сильно постраждала».
У нас навіть були записи з камер спостереження, де було явно видно, хто все почав, і як розвивалися події, але вона продовжувала всім доводити, що це не правда, і її донька такого не могла зробити.
Один з батьків запитав, чи вірить мама записам, чи, може, це монтаж. Після цієї фрази, я думала, що почнеться бійка між батьками. Тільки тепер ініціатором була би не донька, а її матуся.
Але, на щастя, в цей момент до нашого кабінету зайшла завуч, вона відразу з’ясувала, у чому причина конфлікту, та змогла зупинити це все і присоромити батьків за зайву емоційність.
Але проблема залишилася. Як у тій приказці: «Капосна вівця все стадо псує». І рішення поки не намічається. Класний керівник – молодий педагог, і знайти важелі впливу на маму і її «ідеальну» доньку не може.
Можливо, хтось був у подібній ситуації, що порадите зробити?
